Шкут О. С., Герліванова М. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ФГВФО

У ПЕРЕДДЕФОЛТНОМУ ПЕРІОДІ

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб функціонує на засадах, встановлених Законом України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» [1] і є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. З моменту заснування ФГВФО гарантована сума відшкодувань фонду зросла у 400 разів – з 500 грн до 200 тис. грн. Раніше функціонування цієї інституції було врегульовано Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд є юридичною особою публічного права та заснований з метою захисту прав та законних інтересів вкладників банків.

Фонд гарантує вклади фізичних осіб в банках України, що є учасниками Фонду. Учасниками Фонду є усі банки, крім ПАТ «Ощадний банк України», ПАТ «Родовід банк». Участь банків у Фонді є обов’язковою. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії.

Кількість баків-учасників Фонду у період 01.01.2013–01.03.2014 збільшилась з 174 до 179 банків, що є позитивною тенденцією.

Таблиця 1. Дані про вклади фізичних осіб учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2013 року

Позитивною динамікою станом на 01.01.2014 р. відмічені як зростання суми вкладів фізичних осіб (до 402,6 млн грн ), так і зростання кількості вкладників (до 47,4 млн осіб) і середнього розміру вкладу (у 8486 грн ).

Про динаміку виплат вкладникам гарантованих сум відшкодувань протягом 2013 року свідчать дані табл. 2.

Таблиця 2. Виплати вкладникам гарантованих сум відшкодувань протягом 2013 року

Сучасний стан банківської системи характеризує її на межі системної кризи. Ряд банків вже на початку 2014 року було ліквідовано або вони знаходиться у стані ліквідації, тобто кошти цих банків і розпорядження за ними переходять у прерогативу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Якщо не врегулювати виведення залучених вкладів і не підвищити рівень платіжної дисципліни клієнтів – вже скоро масова затримка платежів у банківських установах призведе до банкротства банків.

До кінця року втратити свій капітал можуть 40–50 банківських установ – майже третина всіх кредитно-фінансових посередників країни. Уже зараз не повертають вкладів на першу вимогу близько 15 банків, серед яких і великі.

Формально Нацбанк має виводити такі банки з ринку, передаючи їх у відання Фонду гарантування вкладів відразу за фактом невиконання нормативів адекватності регулятивного капіталу або після п’яти днів затримок платіжних вимог клієнтів [1].

Однак у НБУ й ФГВФО не зважуються брати на себе відповідальність – банки продовжують здійснювати затримки клієнтських платежів, що приводить до нестабільного функціонування міжбанківського кредитного ринку, зростання загальної недовіри в системі та накопичення проблем.

У Фонду гарантування вкладів недостатньо власних ресурсів, щоб розраховуватися з вкладниками проблемних установ. Сума зобов’язань перед вкладниками, які підлягають компенсації в банках із уже уведеною тимчасовою адміністрацією, становить 7,5 млрд грн., тоді як ресурси Фонду гарантування – 7,92 млрд грн. Ще близько 8 млрд грн. у ФГВФО можуть надійти від Світового банку – у вигляді кредиту [4]. Також кредит для покриття потреб у ліквідності фонду може надати НБУ – у рамках до 90 % власних коштів під заставу держпаперів (причому в найкоротший термін, процедуру вже узаконено й відпрацьовано). Однак якщо йдеться про більш масштабні й довгострокові потреби у фінансуванні, то тут потрібні інші джерела.

Звичайно, у фонду є формальне право звернутися в Кабмін та одержати підтримку. Відповідно до українського законодавства, у разі різкого падіння активів Фонду гарантування вкладів (понад 70 % з початку року) йому можуть надати фінансування у вигляді як кредиту від Кабміну, так і вкладу держави на безповоротній основі (тобто за рахунок платників податків) [2].

Однак значні вливання у фонд за рахунок держбюджету нині неможливі, бо це може вплинути на загальний розмір його дефіциту, що є параметром, погодженим із Міжнародним валютним фондом. Або слід домагатися в меморандумі про співробітництво з МВФ спеціального застереження, що кошти, що виділяються на ці потреби, не враховуватимуться в розмірі держдефіциту [3].

В іншому разі залишаються два шляхи:

1) рекапіталізація проблемних банківських установ за рахунок держави;

2) рекапіталізація проблемних банківських установ за рахунок вкладників.

Для цього створено раду з націоналізації проблемних банків під керівництвом міністерства фінансів. При цьому в бюджеті на 2014 р. коштів на рекапіталізацію банків не передбачено. Отже, доцільним залишається фінансове оздоровлення проблемних банків за рахунок вкладників.

Список використаних джерел:

1.              Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4452-vi

2.              Гончарук К. В. Місце Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у системі державного регулювання ринку депозитних послуг [Електронний ресурс] / К. В. Гончарук // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2012. – № 4. – С. 98–101.

3.              Проблеми системи страхування депозитів в Україні та шляхи їх подолання / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://www.web.znu.edu.ua/herald/issues/2012/eco-1-2012/205-210.pdf

4.              Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – основні показники діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб станом на початок березня 2014 року / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fg.gov.ua/ relises/osnovni-pokazniki-diyalnosti-fondu-garantuvannya-vkladiv-fizichnih-osib-stanom-na-pochatok-bereznya-2014-647.html