Д. е. н. Єгоричева С. Б.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Україна

ПОДАТОК НА ОПЕРАЦІЇ З ВІДЧУЖЕННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Фондовий ринок є невід’ємним елементом сучасної ринкової економіки, оскільки завдяки йому здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності, відбувається міжгалузевий перелив капіталу, що формує раціональну структуру національного господарства, визначаються індикатори економічної активності. Відомо, що ринок цінних паперів України як за обсягами капіталізації, так і за різноманіттям фінансових інструментів суттєво поступається ринкам країн з розвинутою ринковою економікою. Така ситуація пояснюється не лише складним фінансовим станом багатьох підприємств, високим рівнем монополізації економіки та непрозорістю відносин власності, а і недоліками у нормативно-правовому регулюванні діяльності на фондовому ринку, які, безумовно, знижують безпеку його функціонування.

Однією з останніх законодавчих новацій щодо діяльності на вітчизняному ринку цінних паперів стало запровадження з початку 2013 року особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами [1, ст. 14]. За своєю суттю, цей податок є акцизом, який, відповідно до загальновідомого порядку стягнення, включається до ціни товару та, у кінцевому підсумку, сплачується споживачем. Отже, цінні папери законодавцем фактично були прирівняні до високоліквідних товарів масового вжитку, які, до того ж, можуть бути шкідливими для здоров’я.

Платниками зазначеного податку стали фізичні або юридичні особи – резиденти та нерезиденти (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які здійснюють операції з продажу, обміну чи інших способів відчуження цінних паперів. Вказані операції і виступають об’єктом оподаткування, окрім деяких випадків, передбачених ст. 213 Податкового кодексу України. Базою оподаткування є договірна вартість цінних паперів, визначена у первинних бухгалтерських документах за операцією з відчуження цінних паперів.

Зазначимо, що ідея податку на фінансові операції не є абсолютно новою, у 70-х роках ХХ ст. її висловив лауреат Нобелівської премії Дж. Тобін, запропонувавши таким чином боротися з короткостроковими спекуляціями, насамперед, на валютному ринку. Практичне застосування на ринку цінних паперів цей податок отримав у 1984 році у Швеції, проте результати його запровадження були негативними – інвестори перенесли свою активність з національного на зарубіжні ринки, що на початку 1990-х років обумовило відміну такого податку.

Сучасні зарубіжні ідеологи запровадження податку на фінансові операції (ЄС на даний час пропонує ввести цей податок зі ставками від 0,01 % до 0,1 % від суми операції) ставлять за мету або ж боротьбу з надуванням так званих «бульбашок» на фінансових ринках, або ж розглядають його як засіб «відшкодування» бюджетних коштів, витрачених на рятування фінансових установ у період кризи.

Чи були аналогічні підстави для запровадження у нашій країні такого податку? Думається, що ні. Вітчизняний ринок цінних паперів на кінець 2012 року ніяк не можна було вважати «перегрітим», а державною фінансовою підтримкою під час кризи користувалися лише банківські установи, а не професійні учасники фондового ринку.

Задекларованою метою введення податку на операції з відчуження цінних паперів було очищення ринку від так званих «сміттєвих» цінних паперів. Взагалі, у світовій практиці останніми називаються високодохідні і, одночасно, високоризиковані цінні папери, які емітуються новими, ще невідомими компаніями або країнами, що знаходяться у складному фінансовому стані. Ці фінансові інструменти є цілком легітимними і навіть відносяться науковцями до фінансових інновацій. В українському варіанті «сміттєвими» вважаються «технічні» цінні папери, які емітуються іноді навіть фіктивними підприємствами і використовуються з метою оптимізації оподаткування.