Вирішенню проблем, пов’язаних з організацією маркетингової діяльності, призначено багато праць вітчизняних і світових вчених таких, як М. Альберт, П. Дойль , Ф. Котлер , М. Портер, А. Стрікленд , А. Томпсон , Р. Фатхутдінов , А. В. Войчак , Г. Багієв та ін. Але теоретичні надбання не враховують галузевих та територіальних аспектів, які є дуже важливими при здійсненні маркетингового управління цільовим ринком гірничого підприємства.

На Україні основними підприємствами по видобутку і збагаченню залізних руд є такі, як ПАТ «Центральний ГЗК», ПАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК», ПАТ «Інгулецький ГЗК», Полтавський ГЗК компанії «FEREXPO», маркетингове управління якими ґрунтується виходячи із підпорядкування великим фінансово-промисловим групам.

Особливістю діяльності цих підприємств є централізація управління ринками в межах фінансово-промислової групи, за рахунок якої досягається відсутність дублювання маркетингових функцій в системі «ринок-товар», економія витрат на маркетинг, зниження комерційних ризиків відносно розробки і реалізації ринкових стратегій як в оперативному, так і в стратегічному періодах.

В той же час, гірничорудні комбінати усунені від безпосереднього впливу на споживачів і не в змозі оперативно реагувати на їх вимоги та ті зміни, що висуває кожний локальний ринок, або цільовий сегмент.

Результати власних досліджень свідчать про те, що при розробці стратегії відносно цільового ринку не ураховуються критерії, які дозволяють оптимізувати портфель замовлень ГЗК відповідно до його маркетингового потенціалу і внутрішнього середовища маркетингу. Тому розподіл галузевого внутрішнього ринку і окремих сегментів зовнішнього ринку здійснюється між фінансово-промисловими групами без оптимізації каналів розподілу, без використання широких можливостей стабілізації та розширення попиту на основі сучасного маркетингового інструментарію.

Аналіз ринкових стратегій гірничозбагачувальних комбінатів дозволяє дійти висновку про переважну орієнтацію на цінові чинники маркетингового управління. Ціна на ринку залізорудної сировини залишається одним із основних чинників формування попиту. Поясненням такої ситуації виступає практична відсутність інших чинників диференціації.

Боротьба за подальше підвищення якості залізорудної сировини наштовхнулась як на технологічні обмеження, так і на обмеження стосовно витрат. Подальше підвищення вмісту заліза в концентраті стає економічно невиправданим, а різниця у відпускних цінах не надає можливостей для маневру на ринках збуту.

Тому організація маркетингової діяльності на цільовому ринку для кожного ГЗК стає доволі проблематичною, оскільки комбінати усунені від організації розробки ринкових планів і стратегій, не використовується ринкова сегментація для визначення цільових ринків і сегментів, не визначається товарно-ринкова спеціалізація в обслуговуванні сегментів.

Подальші напрямки удосконалення організації маркетингової діяльності підприємств гірничорудної галузі необхідно спрямувати на оптимізацію організаційних форм маркетингових підрозділів, впровадження сучасного маркетингового інструментарію в практику розробки ринкової стратегії, в розробку і впровадження таких моделей управління цільовими ринками і сегментами, які б відповідали стратегічній сегментації і вимогам бізнес-середовища [ 3; 4].          

Список використаних джерел:

1.              Багиев Г. Л. Маркетинг: учеб . для вузов / Г. Л. Багиев , В. М. Тарасевич , Х. Анн . – М.: Экономика , 2006. – 128 с.

2.              Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: підручник / А. В. Войчак . – К.: КНЕУ, 2006. – 328 с.

3.              Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегии / П. Дойль ; пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского . – 3-е изд . – Серия «Маркетинг для профессионалов ». – СПб .: Питер , 2002. – 544 с.: ил

4.              Котлер Ф. Маркетинг менеджмент: підручник / Ф. Котлер . – К.: Хімджест , 2008. – 720 с.

5.              Куденко Н. В. Стратегічний маркетинг / Н. В. Куденко . – К.: КНЕУ, 2005. – 156 с.