Абазян Т. С., Тростянська К. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

Одним із головних чинників ефективного функціонування банківської системи виступає забезпечення її стабільності, яке здійснюється шляхом регулювання банківської діяльності та нагляду за нею. Для цього державою розроблюються і впроваджуються закони, що регламентують діяльність банків, а також положення, які регламентують межі поведінки банків і сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи. Одним із чинників стабільності є запобігання легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом. Для цього створено систему фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Система фінансового моніторингу в Україні складається з двох рівнів: державного та первинного фінансового моніторингу. Державний фінансовий моніторинг   спеціального   уповноваженого   органу   –   сукупність   заходів   із   збору,   обробки    та    аналізу   зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб’єктами первинного   і   державного   фінансового   моніторингу   та іншими    державними    органами,   відповідними   органами   іноземних держав,   а також заходів з перевірки такої   інформації   згідно   із законодавством України [3; 4].

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:

–     Державний комітет фінансового моніторингу – спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

–       центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій.

Первинний фінансовий моніторинг – сукупність заходів,   які   здійснюються    суб’єктами    первинного    фінансового   моніторингу,   спрямованих   на   виконання   вимог   цього   Закону,    що    включають проведення обов’язкового та внутрішнього фінансового моніторингу

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

–     банки, страхові та інші фінансові установи;

–     платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

–     товарні, фондові та інші біржі;

–     професійні учасники ринку цінних паперів;

–     інші юридичні особи [1].

Рис. 1. Динаміка виконання проваджень по кримінальних правопорушеннях з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, осіб

(джерело: [4])

Згідно з динамікою, представленою на рис. 1, кількість   виконання проваджень по кримінальних правопорушеннях з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом з 2011 р. по перше півріччя 2013 р. значно зменшилась. Можна зробити висновок, що для діяльності з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в Україні характерним є « самовідмивання », оскільки після одного випадку у 2011  році «професійного відмивання» в наступні роки це явище не було зафіксовано, тобто існує така тенденція, що особа яка скоїла предикатний злочин, надалі сама займається легалізацією набутих злочинним шляхом коштів.

Рис. 2.   Динаміка відчуження у обвинувачених осіб доходів, одержаних злочинним шляхом, млн грн

(джерело: [2])

Системи відчуження доходів, одержаних злочинним шляхом, у обвинувачених осіб зазнала значного вдосконалення, оскільки вилучення доходів, отриманих злочинним шляхом, у ході досудового слідства становить в 2011 році 14 % в 2012 році 17 %, а в першому півріччі 2013 року 68 % від установленої суми доходів, здобутих злочинним шляхом. Щоправда за підсумками 1 півріччя 2013 року кількість матеріалів кримінального провадження, а відповідно і установлених сум доходів, набутих злочинним шляхом, не становить і чверті цього ж показника за 2012 рік. Накладання арешту на майно, здобуте злочинним шляхом у банках та інших кредитно-фінансових установах, здійснювалось рідко у 2011–2012 роках, а в першому півріччі 2013 року такий захід є домінуючим, що свідчить про налагодження міжвідомчого співробітництва між правоохоронними органами та фінансово – кредитними установами.

Список використаних джерел:

1.              Васюренко O. B. Банківський нагляд: підручник / О. В. Васюренко , О. М. Сидоренко. – К.: Знання, 2011. – 502 с.

2.              Звіт Генеральної прокуратури про протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом   [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=106783

3.              Косова Т. Д. Центральний банк і грош ово-кредитна політика / Т. Д. Косова. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 328 с.