Рубіш І. І.

Львівська комерційна академія, Україна;

Великолучківське споживче товариство, м.  Мукачево , Україна

ВЗАЄМОДІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ З ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ УКРАЇНИ

Одною з передумов фінансово-економічних кризових тенденцій в Україні стала відсутність повноцінної стратегії фінансової стійкості, серед головних причини якої є деструктивна банківська система. Період 2002–2007 рр. в Україні прийнято називати кредитним «бумом», оскільки саме в цей період банківський ринок демонстрував зростання понад 300 % з характерними постійними надприбутками. Серед головних тенденцій у банківському секторі стало саме укрупнення банків (поява т. з. «системних банків»), натомість об’єктивна потреба вітчизняної економіки в той час була саме в розвитку малих банків. Враховуючи перманентний нестійкий стан вітчизняної економіки як транзитивної, саме малі банки в противагу «системним», мали б проявити більшу ліквідність (для підтримки капіталізації яких достатньо капіталу у розмірі 1  млн дол. США; немає потреби у державній підтримці у фінансовій формі), відтак, вони несуть меншу загрозу національній економіці.

Як відомо, в періоди криз в перехідних економіках із нестійкою фінансовою системою відбувається стрімкий процес «відтоку» капіталу (як правило з систем транснаціональних банків, які належать до великих). За даними МВФ, в період 2007–2012 рр. Україна належала до групи країн із «відтоком» капіталу на рівні від -50 до -99 %. Внаслідок цього значно зменшувались резервні активи, що напряму збільшило ризик неплатоспроможності економіки. Так, за даними ДССУ, резервні активи в Україні станом на 01.07.2013 р. зменшились протягом року на більш ніж 3 млрд дол. США і склали 14,05 млрд , а чиста інвестиційна позиція за цей період зменшилась на більше ніж 10 млрд до позначки -6,48 млрд.

Спробуємо проаналізувати зазначені деструктиви з теоретичної точки зору. В середині ХХ століття західними економістами, представниками неокейнсіанської школи Г. Зінгером та Р.  Пребішем , була запропонована концепція «порочного кола убогості», що пояснювала причини бідності в країнах «третього світу», яка в більшій мірі розкриває проблему української економіки на сучасному етапі її розвитку. Різновидом цієї теорії є концепції, що пояснюють слабкість економіки нестачею інвестицій (Р.  Нурске ). На трансформаційному етапі свого розвитку, мала економіка за відсутності достатньої кількості інвестиційних ресурсів не забезпечує конкурентоспроможну пропозицію на ринку (лише формується завдяки імпорту та реімпорту), що значно звужує його можливості. Через це банківська система не спроможна забезпечити якісний платоспроможний попит, що зрештою негативно впливає на інвестиційну привабливість економіки. Такий приклад яскраво описує українську економіку, оскільки вагома частина інвестицій та міжнародних кредитів спрямовувались або на фінансування бюджетних дисбалансів, або на підтримку ліквідності окремих системних комерційних банків. Крім того, прямі іноземні інвестиції ( ПІІ ) також спрямовувались безпосередньо у банківський сектор. Натомість, чого зрештою не було в Україні, фінансові вливання в розширення та модернізацію виробництва в майбутньому сприяли б підвищенню його ефективності та рентабельності, що позначилось би на продуктивності праці та збільшенні рівня доходів. В результаті, підвищення рівня купівельної спроможності збільшить рівень заощаджень та кількість внутрішніх інвестицій. «Порочне коло» буде зірвано завдяки покращенню інвестиційної привабливості. Це є ключовим завданням для реформування вітчизняної економіки.

В Україні інвестиційна сфера працює за принципом «чим кращий кредитний потенціал, тим більш привабливий регіон для інвестора». Насправді, за таким принципом, т. з. «коло бідності» буде лише звужуватись. Конструктивним є той варіант, коли пропозиція на банківському ринку формується внаслідок підвищення платоспроможності внутрішнього сукупного попиту з боку юридичних та фізичних осіб. У цьому випадку банківська система виступає у ролі каталізатора економічного розвитку, що позитивно впливатиме в кінцевому результаті на інвестиційну привабливість.

Якщо звернути увагу на розвиток банківської системи (кількість банківським відділень) та обсяги ПІІ по областях України, то можна побачити щільний зв'язок між зазначеними показниками. Найбільше банківських відділень – понад 1000 од., в Україні знаходяться в м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Одеській, Харківській областях та в АР Крим (понад 600 од. в Запорізькій, Луганській, Київській, Полтавській та Черкаській областях). Зазначені області також відзначаються найбільшими показниками ПІІ в Україні. Виключенням є Івано-Франківська область, яка демонструє порівняно високі обсяги ПІІ на фоні відносно меншої розгалуженості банківської системи.

Таким чином, якщо врахувати значний відтік капіталу з української економіки в 2013–2014 рр. та стагнацію в економіці в цей період, з цього можна заключити, що розвиток банківської системи в Україні негативно впливає на інвестиційну привабливість. Звісно, ситуація не є безнадійною, оскільки останні домовленості (травень 2014 року) із МВФ та рядом іноземних держав дозволять підвищити ліквідність вітчизняної економіки та, таким чином, покращити кредитний рейтинг та інвестиційний клімат в Україні. Враховуючи той досвід, що склався, сьогодні необхідно якісно змінювати стандарти заохочення інвестицій саме в виробничу сферу та застосовувати жорсткий селективний метод щодо інвестування в фінансову та банківську систему України.