Шульц Е. П.

ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»

РОЛЬ МІСЦЕВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ФОРМУВАННІ ДОХІДНОЇ БАЗИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

У теперішніх реаліях зростає відповідальність органів місцевого самоврядування за розвиток територіальних громад. Як правило, видатки місцевих бюджетів перевищують доходи, тому поряд з традиційними джерелами залучення коштів, органи місцевого самоврядування вимушені використовувати інші джерела доходів серед яких запозичені кошти.

Необхідність в запозиченнях для органів місцевої влади передусім зумовлена зростаючими обов’язками щодо забезпечення життєзабезпечення населення, браком коштів для вирішення задач стратегічного розвитку місцевих громад і досить нерівномірним надходженням платежів до місцевих бюджетів, що безпосередньо створює труднощі для вирішення поточних завдань.

У наш час сферу місцевих запозичень досліджують такі вітчизняні економісти, як: Стеценко Т. В., Петриків А. В., Кобилецька О. Ф., Сторонянська І. З. та ін. Предметом наукових пошуків вчених стали теоретичні та практичні аспекти функціонування механізму місцевих позик. На сьогоднішній день необхідно проводити подальші дослідження з метою вирішення проблем, які виникають в системі місцевих позик.

Відповідно до чинного Бюджетного кодексу України місцеві запозичення – це операції з отримання кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування міського бюджету [1].

Запровадження системи місцевих запозичень в Україні почалося в 1991 році, коли було створено правову базу для запозичень і випуску боргових зобов’язань регіональними та місцевими органами. Правові засади функціонування механізму місцевих запозичень закладено у Бюджетному кодексі України, Законі України «Про цінні папери і фондовий ринок» №31 від 2006 року.

Сучасний стан системи місцевих запозичень в Україні свідчить про низьку ефективність функціонування цієї системи. Це підтверджується зниженням обсягів місцевих запозичень та їх епізодичним характером. Вони сьогодні здійснюються здебільшого окремими великими містами і займають дуже низьку питому вагу у доходах їх бюджетів. Мають місце також висока вартість та ризики, пов’язані з місцевими позиками; відсутність кредитних рейтингів у більшості органів місцевого самоврядування; низький попит на облігаційні цінні папери з боку фізичних осіб та ряду фінансових інститутів [2].

Вищезазначені проблеми можуть призводити до негативних економічних наслідків, зокрема до зростання економічної та соціальної напруги у містах через брак фінансування. Також існує ризик перекладання відповідальності за зобов’язаннями місцевих бюджетів на державний бюджет, що спричинить ще більше навантаження на нього. В результаті це може призвести до погіршення інвестиційного клімату та скорочення темпів приватного інвестування.

З метою удосконалення системи місцевих запозичень в умовах бюджетної децентралізації Парламентом України схвалено зміни бюджетного та податкового законодавства, які кардинально змінили якість фінансового забезпечення територіальних громад. Одним з таких кроків стало розширення переліку міст, які мають право на здійснення місцевих запозичень. Фактично список міст збільшився у рази, тобто раніше це було 16 міст, проте на даному етапі децентралізації їх буде 183. Це міста, які будуть мати право на здійснення зовнішніх місцевих запозичень. При чіткому цільовому використанні цих коштів міста зможуть реалізовувати глобальні проекти спрямовані на вирішення стратегічних пріоритетів розвитку міст.

Отже, розширення списку міст, які можуть отримувати зовнішні запозичення позитивно вплине на їх фінансову та соціальну діяльність. Це відкриває шлях до створення нових проектів у сфері виробництва чи розбудови інфраструктурних об’єктів. Так, місцеві зовнішні запозичення використовувались під час проведення Євро 2012, а також під час розробки нової трамвайної лінії у Львові, яка буде з’єднувати найбільший житловий масив з центром міста. Реалізації цього проекту сприяли кошти, які надав місту ЄБРР.

При здійсненні місцевих запозичень та наданні місцевих гарантій на сьогодні в Україні запроваджено в дію так званий принцип «мовчазної згоди», який передбачає невтручання вищих рівнів влади у процес залучення місцевих запозичень. Крім того, обслуговування місцевого боргу віднесено до захищених видатків. Інвестори, в свою чергу, отримали законодавчі гарантії захисту своїх коштів. Відповідні зміни були внесені в Бюджетний кодекс України.

Важливою проблемою функціонування системи місцевих запозичень є нерозвиненість інституту кредитних рейтингів органів місцевого самоврядування, що зменшує можливості залучення зовнішніх запозичень. Досить цікавою є практика оцінки кредитоспроможності міст та регіонів, яку використовує компанія Standard&Poors. У відповідності до методики. Яку використовує ця компанія виділяють рівні кредитоспроможності міст від ААА до D, тобто від рівня коли фактично ніщо не може перешкодити кредитоспроможності міста чи регіону до дефолтного стану [3]. В Україні єдиною компанією, яка складає такі рейтинги і має відповідне визнання Світового банку є «Кредит Рейтинг». Проте законодавчо регулювання в даному аспекті не зафіксоване, тому займаючи монопольне становище на ринку компанія може сама встановлювати бажані тарифи на свої послуги, що унеможливлює доступ до неї невеликих міст, які внаслідок процесів децентралізації отримали права на зовнішні місцеві запозичення.

Таким чином, місцеві запозичення здатні забезпечити нарощення дохідної частини місцевих бюджетів лише за умов належного контролю за цільовим використанням коштів, які будуть надаватись органам місцевого самоврядування, щоб не допустити ситуації коли кошти будуть використовуватись не за призначенням. Крім того для забезпечення якісних змін у цій сфері необхідно здійснювати публічне розкриття всіх фінансових звітів на місцевому рівні, проведення аудиту місцевих бюджетів, а також розробити новий підхід до відображення актуальної фінансової звітності для потенційних кредиторів та запровадити моніторингову систему кредитоспроможності міст.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=267661

2. Луніна І., Вахненко Т. Підвищення ефективності місцевих запозичень в Україні / І. Луніна, Т. Вахненко // Економіст. – 2005. – № 10. – С. 38–41.

3. Сайт компанії Standard&Poors / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.standardandpoors.com/