Кубік В. Д.

Одеський національний економічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ З МЕТОЮ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

З переходом до ринкових відносин змінилися підходи до постановки обліку на підприємствах. Від жорсткої регламентації облікового процесу з боку держави перейшли до розумного поєднання державного регулювання і самостій­ності організації у постановці бухгалтерського обліку. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основі встановлених державою загальних правил бухгалтерського обліку організації самостійно розробляють облікову політику для вирішення поставлених перед урахуванням завдань. Сам факт існування облікової політики передбачає вибір, певну свободу, надану економічному суб'єкту при формуванні інформаційної моделі своєї організації. Оскільки існує вибір, то можливий різний результат в системі облікових даних. Користувачі інформації, сформованої у системі бухгалтерського обліку, повинні пам'ятати, що облікові дані умовні і багато в чому залежать від професійного судження бухгалтера.

Беззаперечно, загальні правила побудови та ведення бухгалтерського обліку встановлюються централізовано – на державному рівні, проте, на під­приємст­ві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо.

В основі всієї системи бухгалтерського обліку лежить облікова політика, тому ми з впевненістю можемо стверджувати, що облікова політика – це не тільки внутрішній документ організації, що закріплює вибір одного з кількох альтернативних варіантів обліку, але і один з інструментів управління організацією. При розробці облікової політики окремого підприємства породжує плутанину її визначення, наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгал­терсь­кий облік та фінансову звітність в Україні»: «...сукупність принци­пів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» [1]. В Україні при цьому відсутній єдиний нормативний документ, де було б конкретизовано сутність зазначених принципів, методів і процедур облікової політики (окрім НП(с)БО 1 [2], де в роз­ді­лі І «Загальні положення» згадуються принципи оцінки статей звітності, через які має розкриватися облікова політика). В міжнародній практиці для нормативного регулювання питань обрання та застосування облікової політики, відображення внесених до неї змін та розкриття такої інформації у фінансовій звітності передбачено використання окремого стандарту – МСБО (ІАS) 8 «Обліко­ві політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [3].

За допомогою облікової політики можна впливати як на сам процес обробки інформації, так і безпосередньо на величину собівартості продукції, прибутку, податків, значення статей звітності. Облікові дані досить умовні й уміння ними маніпулювати може дозволити досягти поставлених цілей без додаткових витрат, тобто облікова політика може виступати як:

- інструмент управління витратами, фінансовими результатами, значенням статей звітності та фінансовим станом;

- інструмент управління величиною нарахованих податків;

- дієвий інструмент практичного вирішення протиріччя нормативних актів з бухгалтерського обліку;

- інструмент уніфікації облікових процедур і зниження їх трудомісткості;

- інструмент реалізації принципів МСФЗ.

Питання впливу облікової політики на фінансові результати у своїх роботах розглядали багато зарубіжних і вітчизняних авторів, такі як Кутер М. І, Нагові­цина А. В., Нехаєв С. В., Житній П. Є., Малюга Н. М., Лоханова Н. О. та ін.

Незважаючи на цінність результатів їх досліджень, ми можемо стверджу­вати, що дискусійний характер окремих положень не забезпечує чітке визначен­ня шляхів подальшого їх розвитку. Огляд літератури показав, що вчені досліджують відокремлено тої чи інший аспект використання в управлінні облікової інформації. А зміст і напрямок облікової політики підприємства повинні сприяти такій організації облікової системи, при якій облік буде максимально сприяти вирішенню проблем контролю та управління при взаємодії з зовнішніми суб'єктами.

У цьому зв'язку можна виділити два види облікової політики: формальну і ефективну. Ефективна облікова політика – це закріплена внутрішньою докумен­та­цією сукупність принципів, прийомів і правил ведення обліку, яка відповідає стратегії розвитку організації та сприяє отриманню максимального ефекту від функціонування системи обліку в рамках чинного законодавства. Під ефектом у даному випадку слід розуміти досягнення цілей і вирішення певних завдань, поставлених перед обліковою системою. Облікова політика підприємства повинна забезпечувати достовірність та інформативність звітних даних, своєчасне формування управлінської інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень, мінімізуючи при цьому рівень оподаткування. Іншими словами, облікова політика є одним з основних інструментів контролю та управління господарюючим суб'єктом.

Однак у багатьох організаціях і досі формування облікової політики продовжує залишатися виконанням «повинності», встановленої законодавством і носить досить формальний характер, коли важливий сам факт наявності документа, а не його зміст. Отже, грамотно розроблена облікова політика підприємства дасть змогу обирати ефективну схему для ведення бухгалтерського обліку, знизити фінансові і податкові ризики, що, в підсумку, забезпечить належну ефективність прийнятих економічних рішень і діяльності підприємства в цілому.

 

Список використаних джерел:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_020.