К. філол. н. Найда А. М.                           

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

СПЕЦИФІКА  ПЕРЕКЛАДУ ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ

 

Матеріали газетно-публіцистичного жанру складають основний зміст газетних текстів.

Відіграючи важливу роль в житті суспільства, газетно-інформаційне повідомлення привертає до себе увагу представників різних суспільних наук – економічної теорії, права, соціології, психології, а також ця сфера привертає увагу і лінгвістів, зокрема – лінгвістів-перекладачів.

Усвідомлена потреба в науковому узагальненні перекладацької діяльності, розвиток мовознавства, теорії комунікації та інших галузей знання, що забезпе­чили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява перекладацьких досліджень переконливо довела можливість і перспективність створення науко­вого напряму для виявлення суті перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації.

Актуальність теми полягає в тому, що в сучасних умовах переклад газетно-публіцистичних текстів набуває особливого значення, виступаючи як засіб реклами і спосіб інформування громадськості. Обсяг видаваних щорічно газетно-публіцистичних текстів достатньо великий і відповідно до розширення міжнарод­них зв'язків продовжує збільшуватися.

Становлення газетно-публіцистичної термінології нової української мови було  нелегким, довгим, багато в чому не подібним на процеси в інших слов'янських мовах. Умови бездержавності, постійні дискримінальні заходи стосовно української мови, реакційні тенденції у розв'язанні мовних питань  – все це стримувало розвиток української загальнонаціональної мови, отже, і її термінології.

 В останні роки лінгвісти, а саме В. М. Комісаров, Я. І. Рецкер, В. І. Тархов, А. А. Тертичний, І. В. Арнольд, Ю. В. Пів­вуєва, Т. А. Казакова, О. В. Федоров, Т. Р. Кияк, А. М. Науменко, Р. П. Зорів­­чак, Г. І. Беженарь, І. К. Бєлодєд, І. Н. Волкова, М. Н. Воло­діна, Б. Н. Головін, Р. Ю. Коробін, А. С. Д’яков, О. Д. Огуй, В. П. Даніленко, Є. Г. Пирі­ков, Д. С. Лотте та багато інших виявляють все більшу зацікавле­ність проблемами терміно­сис­тем, функціонуванням термінолексики. Їх роботи присвячені питанню проблем перекладу специфічних рис публіцистичного матеріалу: заголовків, кліше, неологізмів, абревіатур, термінів тощо.

Взаємодія споріднених літературних мов,  літературні контакти, передусім міжслов'янські зв'язки у період національного відродження відчутно збагатили лексич­ний склад української мови. Соціально-історичні умови, що впливали на особли­вості мовної ситуації в Україні, багато в  чому визначали характер розвитку термінів у газетно-публіцистичному тексті.

Російська і українська мови, функціональні особливості яких уже склалися до 30–40-х років XIX ст., багато в чому визначили принципи розбудови українсь­кої газетно-публіцистичної термінології, принцип організації публіцистичного тексту. Однак стрижнево вона розвивала свої особливі шляхи еволюції, часом невиправ­дані внутрішньою структурою української мови, проте зумовлені  історич­но:  надмірне використання вузькодіалектних слів, штучно ковані терміни, некритичне використання запозичень з інших мов, невдале структурне калькуван­ня, надмірна дублетність термінів, невідповідність визначуваному  поняттю, зайве емоційне забарвлення. Водночас спостерігається постійна  орієнтація на ту мову, яка стала підвалиною формування української літературної мови.

Сучасні терміни – об’єкт, що привертає увагу й інтерес кожного. 

Слід зазначити, що у публіцистичному тексті відбувається варіювання змісту термінологічних одиниць. У сфері функціонування терміни часто набу­вають конотативного забарвлення внаслідок поєднання їх зі специфічним контекстом чи засобами загальновживаної мови, які використовуються для ство­рен­ня емоційно-експресивного ефекту.

Однією з основних особливостей функціонування термінів на сторінках газет є варіювання їхнього змісту, надання додаткового конотативного забарв­лення і як наслідок – розміщення на вартісно-оцінній шкалі. Крім того, досить часто залежно від авторської мети терміни рухаються по шкалі від позитивного до негативно і навпаки, що теж відбиває варіативність у використанні спеціальної лексики в газетно-публіцистичних текстах.

Одним з прикладів фономорфологічних змін спеціальних одиниць у текстах періодики є використання неправильних, «перекручених» форм термінів, в основному з метою досягнення іронічного, сатиричного звучання публікації. Оказіо­наль­не поєднання морфем у спеціальних одиницях не обмежується надан­ням слову емоційно-експресивного забарвлення та економією мовних засобів. Поява оказіоналізмів у сфері термінолексики в українських ЗМІ зумовлюється прагненням будь-якими засобами привернути увагу масового читача до тексту публікації.

Аналіз матеріалу дозволяє вести мову про різноманітність функціонального використання термінів у сучасних друкованих виданнях. У сучасній періодичній пресі активно функціонує ряд терміноодиниць як власне українських, так і запози­чених. Виділяються їх дві найзагальніші групи: терміни, використовувані в прямо­му значенні (тобто у своїй номінативно-дефінітивній функції), і терміни, що використовуються в переносному значенні, з набуттям емоційно-експресивного забарвлення.

Наповнення текстів спеціалізованими поняттями полегшує спілкування журналістів з читацькою аудиторією. Після прочитання тексту масовий читач часто включає такі терміни до свого активного словникового запасу, тому перекладач має якнайкраще передати зміст тексту.

Cлід зазначити, що переклад  з української на російську мову газетно-публіцистичних текстів набагато простіше робити, коли використовується загально­відомі терміни, а не спеціалізовані та малорозповсюджені. Ми можемо зроби­ти висновок, що недоцільне використання терміна ускладнює переклад та не дозво­ляє передати головну ідею автора.

Термінологічна лексика української мови за останні роки набагато пришвид­шила темпи свого розвитку. Розвиток нових галузей людської діяльності зумовлює появу нових термінологічних одиниць на позначення невідомих раніше понять. Поява великої кількості неологізмів у будь-якій мові останніх років неминуча і боро­ти­ся проти неї марно (та й не потрібно), оскільки причини  цього явища не можуть бути ліквідовані (розвиток науки і техніки, міжнародні контакти, туризм – усе це відбувається незалежно від особистих бажань окремої людини). Однак скільки б не існува­ло терміносистем в українській мові, якою б досконалою не була їхня внутріш­ня організація, вони не зможуть не тільки замінити, а навіть конкурувати зі спільним для всіх засобом спілкування – літературною мовою, яка постій­но пов'язана з іншими різновидами української мови (діалектами, жаргонами), поповнюється ними, видозмінюючи їх, але особливо активно на сучасному етапі розвитку взаємодіє з терміно­ло­гічною лексикою.

Досить поширеним джерелом входження термінологічної лексики до загаль­номовного вжитку є преса. Без сумніву, особливу роль у поповненні словникового складу мови відіграють журналісти. Мова мас-медіа є своєрідним дзеркалом сучасної літературної мови, у якому відбивається багатофункціональність національної мови, ступінь її інтелектуалізації, зокрема через поширення термінів з різних галузей знань та їхню загальномовну адаптацію. Термінологічна лексика, зафіксована в спеціальних словниках, уживана в професійній сфері, починає нове життя в мові ЗМІ. Вивчення процесів неологізації на матеріалі мовної практики мас-медіа засвідчує, що останні відіграють у сучасній літературній мові роль головного чинника сприймання лексичних інновацій, поширення й узвичаєння їх у масовій свідомості читачів (слуха­чів, глядачів). Газетні тексти неможливо уявити без використання термінів, номенклатурних одиниць, професіоналізмів. Це передбачається самим призначенням газети – оперативно реагувати на найважливіші моменти сьогодення. За останні роки обговорення науково-технічних питань у пресі зросло, а вихід на перший план нагальних потреб охорони природи і довкілля зумовило широке використання термінології природознавства, екології, біології, агрономії. На сьогодні мало в кого викликає подив уживання в матеріалах преси таких термінів, як:  генофонд,  геопато­генний,  клонування,  біотехнологія,  урбоботаніка та ін.

Оскільки газета створюється у короткі часові проміжки, термін дуже зручний для журналіста: як мовний знак він завжди точний (до мінімуму зводиться ризик неточності або неправильності висловлення думки), нейтральний, в термінах ми маємо точне, концентроване й економне вираження тих понять, з якими пов'язана науко­ва і технічна діяльність людини. Від інших розрядів слів функціонального стилю наукової і технічної літератури терміни відрізняються своєю великою інформаційною насиченістю.

Проте слід зауважити, що завдання автора газетного нарису не лише швидко й вірно висвітлити обрану тему, але й донести її суть до широкого загалу читачів, тобто зацікавити людей з різними життєвими орієнтирами, рівнем освіти та мовною підготовкою. Все це стосується  і  термінів у газетному тексті: він має бути зрозумілий читачеві, з прозорим значенням та змістом, якщо такі вимоги не будуть дотримані, то коло читачів значно звузиться через нерозуміння (повне або часткове) написаного.

Зрозумілу для широкого загалу лексику в газетних текстах складають, перш за все, ті спеціальні слова, які стали надбанням літературної мови: енерго­носії, криза, операція, держзамовлення, трейлер, комп'ютер.

Не потребують особливого введення в текст і терміни з прозорою внутрішньою формою, ясною словотвірною структурою та сполучуваністю іншими словами: снігоприбиральна техніка,  замулення ріки,  розпушування ґрунту, пиломатеріали (дошки, призначені для розпилювання), держмито, епідемія грипу, виборчком,компанія-інвестор,  облпрофспілка, держадміністрація, електрозлодій, енергоринок.

Термін не викликає непорозумінь у газетному матеріалі й тоді, коли маємо справу зі зрозумілим семантичним переосмисленням (помітна зовнішня аналогія, функціональне перенесення): вірус – спеціально створена комп'ютерна програма для знищення інформації;  живий звук – музичний твір, який виконується без­посеред­ньо виконавцем без фонограми; завантажувати – пересилати дані до основної пам'яті комп'ютера для безпосереднього використання; самосел – той, хто самовільно повернувся до колишнього місця проживання, звідки був виселений через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції та ін.

Преса завжди була і залишається середовищем активного функціонування термінологічної лексики, оскільки на її сторінках висвітлюються найрізно­маніт­ніші проблеми суспільного життя. До того ж мові засобів масової інформації властива широта залучення термінолексики різних галузей знань, що пов'язано з розмаї­тим тематичним діапазоном статей. На сторінках сучасних видань можна знайти статті, присвячені як політичним колізіям сьогодення, так і оглядові спортивних, культурних подій. Тут постійно з'являється нова лексика. За тематичним спрямуванням терміни-інновації, вживані в газетному тексті, можна розподілити на такі підгрупи:

- економічна термінологія (брокер, дилер, рентабельність, автовиробник,сенатор, стагнація);

- політика (вето, мажоритарний, фракція, ратифікація, лобіст);

- юриспруденція (офшорний, оферта, рейдерство, тінізація);

- фінансова справа (трансфер, диверсифікація,чартист, консорціум, санація, рефінансування);

- медицина (кріохірургія,аутовакцина, фітотерапевт, остеопатія);

- терміни технічних галузей (ноутбук, процесор, сервер, сканер, смартфон, факс).

Нерідко мова ЗМІ завдяки частому вживанню, сприяє унормуванню й кодифіка­ції значної кількості термінів. Так, за порівняно невеликий проміжок часу стали узуаль­ними й включені до лексикографічних праць такі технічні терміни:  принтер, сканер,  тюнинг,  банкомат, велотренажер, гвинтокрил,  камеро­фон, кондиціонер, трицикл тощо.

Деякі терміни ще не усталилися і характеризуються варіантністю, на зразок ді-джей/діджей, аромотерапія/ароматерапія, пі-ар-технологія/піар-технологія. Які з форм закріпляться в мові й стануть нармативними, покаже час.

Отже, термінологічна лексика в газеті покликана проінформувати читача або зацікавити, вплинути на нього, або має на меті поєднання цих двох завдань.Таку стильову своєрідність необхідно враховувати, оскільки виключно наукова дефініція виконати такі завдання не може. Не викликає сумніву, що надмірне вживання незрозумілих слів б'є насамперед по головному завданню преси – інформувати і впливати. Крім того, якщо позбавити експресивності, але збагатити газетні матеріали виключно термінологічною, діловою лексикою, вони перетворяться на одноманітне, малозрозуміле й нудне явище. Підсвідомо писемне слово викликає повагу у більшос­ті людей; повторення в популярній авторитетній газеті вдалих неологізмів є введен­ням його в широкий вжиток. Таким чином відбувається термінологізація літературної мови зі шпальт масових видань – газет та журналів. Саме тому, що шаблонні, стандартні схеми тут сумісні з лексичними та стилістичними неологізмами, можливим є й пошук нових форм мовного вираження.

В інформаційному просторі України сьогодні переважає російська мова. Щоденно величезна кількість статей, промов та інших текстів публіцистичного стилю, які українці чують та читають, перекладаються з російської мови українською. Особливо це стосується електронних видань: інформаційний зміст, або «контент», поновлюється так швидко, що перекладачам доводиться працювати у надзвичайно обмежених часових умовах. Часто при такому перекладі українською (та й іншими мовами) @нашвидкоруч» перекладачі припускаються граматичних, стилістичних та інших помилок, які призводять до втрати та перекручування змісту тексту оригіналу. Ситуація з українськими перекладами більш-менш сприятлива у двох-трьох найвідо­міших електронних українських інформаційних виданнях. Що стосується інших українських видань – ситуація, м’яко кажучи, дивує.

Помилки при перекладі публіцистичних текстів українською мовою, які зустрічаються сьогодні (власне, незалежно від цільової мови), є неприпустимі. Щоб зрозуміти чому, потрібно звернути увагу на такі фактори:

– по-перше, прикро, що до україномовної версії інформаційних текстів спостерігається  зневажливе ставлення самих редакторів та видавців, та й самих перекла­да­чів;

  – по-друге, слід замислитись про кількість людей, які читають українські переклади публіцистичних статей в он-лайні, адже Інтернет сьогодні – єдине джерело актуальної інформації для надзвичайно великої кількості українців віком, скажімо, від 15 до 35 років.

Якість українських перекладів публіцистичних текстів в Інтернеті свідчить про недостатній рівень підготовки молодих перекладачів в Україні, оскільки подібними перекладами займаються саме молоді перекладачі.

Отже, як бачимо, переклад термінів у газетно-публіцистичному тексті пов'язаний з низкою труднощів, але все ж таки можна визначити основні способи, якими перекладаються  термінологічні одиниці.

                       

Список використаних джерел:

1.            Андрієнко Л. О. Науково-технічний переклад : конспект лекцій і дидактичний матеріал для студентів лінгвістичних спеціальностей / Л. О. Андрієнко. –  Черкаси : ЧДТУ, 2002. – 92 с.

2.            Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике : учеб. пособ. / И. В. Арнольд – М. : Высш. шк., 1991. – 140 с.

3.            Белодед И. К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / И. К. Белодед. – Х. : Высш. шк., 1980. – 208 с.

4.            Варич М. В. Двомовна преса в умовах білінгвізму в Україні: історія, практика, тенденції розвитку / М. В. Варич. – К., 2009. – 18 с.

5.            Виноградов В. С. Общие лексические вопросы / В. С. Виноградов. – М. : Феникс, 2004. – 356 с.

6.            Виноградов В. С. Введение в переводоведение / В. С. Виноградов. – М. : Изд-во института общего среднего образования РАОГод, 2001. – 224 с.

7.            Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах : учеб. пособ. для филологов спец. вузов / Б. Н. Головин. – М. : Высш. шк., 1987. – 104 с.

8.            Гореликова С. Н. Природа термина и некоторые особенности терминообразования в русском языке / С. Н. Гореликова // Вестник ОГУ. – Омск, 2002. – 105 с.

9.            Даниленко В. П. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології / В. П. Даниленко, Л. І. Скворцова // Мовознавство. – 1980. – № 6. – С. 16–21.

10.        Карабан В. Теорія і практика перекладу / В. Карабан. – Вінниця : РТО, 2001 – 578с.

11.        Карпова В. Л. Термін і художнє слово / В. Л. Карпова. –  К. : Наук. думка, 1967. – 130с.

12.        Кияк Т. Р. До питання про «своє» та «чуже» в українській термінології / Т. Р. Кияк // Мовознавство. – 1994. –  № 1. – С. 22–25.

13.        Кияк Т. Р. Теорія та практика перекладу : підруч. для студентів ВНЗ / Т. Р. Кияк, О. Д. Огуй, А. М. Науменко. – Вінниця : Нова книга, 2006. – 592с.

14.        Чабаненко М. В. Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України : моногр. / М. В. Чабаненко. –  Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – 183 с.