Долінченко О. М.

НАДУ при Президентові України

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РЕГУЛЮВАННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДОЛАННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ

На сьогоднішній день в Україні ускладнений стан демографічних процесів. Це зумовлено в першу чергу соціально-економічною та політичною кризою. Демографічний фактор поряд із соціальним, економічним є важливим фактором процесу суспільного розвитку. В державній політиці одним із пріоритетних напрямів діяльності є розробка ефективної системи удосконалення механізмів регулювання демографічного розвитку. Особливості демографічної динаміки сьогодення підвищує актуальність проблем взаємозв’язку соціально-економічного та демографічного розвитку. Аналізуючи правове забезпечення державного регулювання демографічних процесів, зазначимо, що суб’єктом демографічної політики виступає держава, а відповідно, положення стосовно інституційного забезпечення державного регулювання демографічної діяльності містяться в низці нормативно-правових актів різної юридичної сили Об’єктом державного регулювання демографічних процесів є показники народжуваності й смертності, умови та рівень життя, сімейно-шлюбні відносини, процеси міграції населення, формування трудових ресурсів і демографічні аспекти зайнятості. Складові демографічної політики умовно можна поділити на три групи: економічні, правові, інформаційно-агітаційні. Відповідно комплекс законодавчого забезпечення складається з актів, що опосередковано регулюють демографічні процеси народжуваності, смертності, міграційних потоків тощо [1, c. 67]. Проблемами в цій галузі на сьогодні є не розробленість моделі взаємодії ефективного державного, регіонального управління та місцевого самоврядування, зокрема, і у сфері демографічного регулювання, недостатність фінансування, низька ефективність їх виконання та негативна політико-економічна ситуація в Україні. На рівні з вирішенням інших пріоритетних проблем має бути зниження дефіцит робочої сили, поліпшення умов що сприятимуть підвищенню продуктивності праці, а також задоволення потреб інфраструктурного, просторового та територіального забезпечення життєдіяльності великої кількості населення. Основними напрямами державної спрямованості на регулювання демографічних процесів є забезпечення зростання народжуваності в країні та регулювання даного процесу шляхом формування суспільних цінностей щодо народжуваності та розвитку сімей, а також створення сприятливих економічних та політичних умов; регулювання внутрішніх міграційних потоків, вирівнювання розривів у  демографічній структурі різних територій та міст, забезпечення збалансованого демографічного розвитку різних територій, надання цільової підтримки депресивним територіям. Міграції населення на регіональному рівні пояснюється такими причинами як: зростанням безробіття, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі й у місті, у різних регіонах країни, несприятливою екологічною ситуацією, більшою престижністю роботи на підприємствах та установах великих міст. Відповідно державне регулювання демографічних процесів – це комплекс засобів та інструментів впливу держави через органи державної влади та органи місцевого самоврядування на ці процеси Рівень економічної розбіжності між регіонами є також значним. Економічні диспропорції й асиметричні шляхи розвитку між регіонами повинні сприйматися як один із чинників, який пояснює географічну міграцію по території України та за її межами [2, c. 4–5]. За останні роки Україна переживала період серйозної демографічної кризи. Зараз наша держава посідає одне з останніх місць у світі за рівнем народжуваності та водночас – має найвищі (після країн Центральної Африки) індекси смертності [3]. Наявним нині є відтік працездатного населення за межі країни. Ці та інші зміни позначаються не тільки на кількісній, а ще й на якісній структурі населення. Складним є прогнозування міграцій в умовах нинішньої соціально-економічної ситуації. Внутрішні міграції в країні в першу чергу зумовлені урбанізацією. Урбанізація має негативні сторони, через те, що з  розширенням міста зростає і соціальне неблагополуччя, яке в свою чергу зумовлене соціальною незахищеністю населення, економічною нестабільністю та політичною кризою. Статистично урбанізація відображає збільшення частки населення, яке проживає в населених пунктах що визначаються як міські, головним чином внаслідок чистої міграції з сільської місцевості в міста. Перспективами подолання демографічної кризи є реалізація основних цілей економічного, політичного та соціального розвитку, підвищення рівня життя, зниження рівня зубожіння населення, підвищення рівня зайнятості та покращення умов праці, підвищення народжуваності, реформування системи охорони здоров’я. Навіть для розвинутих країн питання регулювання демографічних процесів є актуальними та досліджуються та регулюється на державному рівні, тому дослідження у цій сфері може стати напрацювання програм регулювання демографічної ситуації великих міст та дослідження ефективності їх впровадження.

Список використаних джерел:

1. Архангельський В. А. Демографічна політика. Населення світу / В. А. Архангельський. – М., 1989. – 159 с.

2. Міграція в Україні факти і цифри / Міжнародна організація з міграції (МОМ). – Представництво в Україні, вересень 2011 р.

3. Черничук Л. В. Демографічна політика: основні вектори в умовах кризи [Електронний ресурс] / Л. В. Черничук. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpen/2009_5