Бєлоконенко М. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

ВАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ

 

В умовах реформування економічної системи України, переорієнтування її ринків на ринки Євросоюзу та збільшення їх конкурентоспроможності особливої гостроти набула проблема витрат на виробництво продукції та пошук шляхів їх зниження [1, с. 340].

Важливим узагальнюючим показником витрат на виробництво продукції є витрати на гривню продукції (ресурсомісткість). Цей показник вигідний тим, що по-перше, є досить універсальним і може розраховуватися у будь-який галузі виробництва, а по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю продукції та прибутком підприємства.

В цьому дослідженні в умовах підприємства ВАТ «Дніпрометиз» проаналізована динаміка собівартості продукції підприємства з 2009 по 2014 роки. Показано, що витрати на гривню товарної продукції у 2010 році зросли, порівняно з 2009 роком, на 10,96 %. У 2011 році ситуація почала виправлятися, рівень показника почав спадати і перевищував рівень 2009 року на 3,53 %. У 2012 році рівень витрат на гривню товарної продукції знову зріс і перевищував рівень 2009 року на 11,34 %, що свідчить про неефективну роботу підприємства. У 2013 та 2014 роках рівень витрат на гривню товарної продукції теж був достатньо високим – 10,85 % і 9,0 % відповідно.

Витрати на гривню продукції залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції і від зміни вартості виробленої продукції. На загальну суму витрат впливають об’єм виробництва продукції, її структура, зміна змінних і постійних витрат, які можуть збільшитися або зменшитись за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на використані ресурси. Вартість виробленої продукції залежить від об’єму випуску, її структури і цін на продукцію.

Факторна модель питомих витрат (ПВ) на гривню продукції має вигляд [1, с. 230]:

   image,   (1)

де ВЗАГ – загальні витрати на виробництво продукції, грн;

ВП – валова продукція, грн;

VВП – об’єм випуску продукції, т;

Ygi – питома вага продукції у загальному випуску, т;

Ві – змінні витрати на одиницю продукції, грн;

А – сума постійних витрат на виробництво продукції, грн.

В доповіді представлена структурно-логічна модель факторного аналізу собівартості продукції.

Проведений факторний аналіз витрат на гривню товарної продукції за формулою (1) показав, що рівень фактичних витрат у порівняні з плановим показником зменшується, в основному, за рахунок збільшення об’єму продукції, зменшення рівня змінних витрат та незначно, від зменшення рівня постійних витрат.

Таким чином показано, що витрати на одну гривню товарної продукції залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво та реалізацію продукції та від зміни вартості виробленої продукції. Загальна сума витрат, у свою чергу, залежить від об’єму виробництва, його структури, величини постійних та змінних витрат. Постійні та змінні витрати, у свою чергу, залежать від ефективності використання ресурсів та цін на ресурси.

В цілому на відхилення фактичних витрат на гривню товарної продукції від планових у 2009-2014 роках вплинули наступні фактори:

  1. -  зміна об’єму та структури продукції. Так, з 2009 по 2013 роки, коли структура продукції буле незмінною, витрати на гривню товарної продукції зменшувались завдяки зростанню об’єму випуску продукції, а в 2014 році, коли зменшився об’єм випуску продукції, витрати на гривню товарної продукції зменшилися за рахунок зміни структури продукції (випуск колючої сітки);
  2. -  зміни цін на продукцію: у всі роки (2009-2014 рр.) зростання цін на продукцію призводило до зменшення витрат на гривню товарної продукції;
  3. -  зміна об’єму змінних витрат: при збільшенні об’єму виробництва продукції зростають лише змінні витрати, а сума постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті чого знижуються витрати на гривню товарної продукції.

Таким чином при аналізі витрат на гривню товарної продукції були знайдені деякі невикористані резерви, до яких належать неповне використання виробничих потужностей підприємства, відновлення непрацездатних волочильних станів, що сприятиме зниженню трудомісткості продукції та збільшенню обсягу виробленої продукції. Крім того на даному підприємстві знаходяться транспортні засоби, які повністю не використовуються. Їх можна віддати в оренду, що сприятиме зниженню витрат на їх експлуатацію і принесе підприємству додатковий прибуток у вигляді орендної плати.

 

Список використаних джерел: