Дікунов О. О., к. е. н. Скрипник Н. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ МІНЛИВОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

В умовах сучасного розвитку економіки, останнім часом рівень підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої як зовнішні, так і внутрішні зобов’язання постійно зростає. Банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі до бюджету. І все більшій кількості підприємств доводиться стикатися з даною проблемою. Саме неплатоспроможність, збитковість, криза платежів, і як наслідок банкрутство, є сьогодні характерними для більшості українських підприємств.

Актуальність даної теми зумовлена різкою необхідність розроблення комплексу профілактичних заходів цілеспрямованого характеру для оздоровлення фінансово-економічної ситуації, що склалася в економіці України за останні роки. Неплатоспроможність суб'єктів господарювання спричиняє проблеми, пов'язані зі збереженням технологічної цілісності, підтримкою соціальної сфери, стабільністю податкових надходжень. Саме розвиток сфери виробництва засобів виробництва є необхідною умовою виходу економіки країни з кризового стану.

До сих пір не існує чітких визначень поняття «банкрутство». Багатьма дослідниками і у різні часи воно тлумачиться по-різному.  Закон України «Про банкрутство», що був чинним до 1 січня 2000 року, під банкрутством трактував зв’язану з недостачею активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб’єкта під-приємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом [4].

На думку В. Іорданова, банкрутство – процес, коли майно індивідуума чи організації, нездатної оплатити борги, забирається за рішенням суду і справедливо розподіляється між кредиторами після попередніх сплат, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута [1, c. 18].

За Г. В. Савицькою, банкрутство підприємства – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [2, c. 11]. 

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб’єкта – активів у ліквідній формі – не вистачить для їх задоволення.

Розробка методології запобігання банкрутству має базуватися на стратегічному підході до управління діяльністю підприємства з врахуванням особливостей та обмежень.

Важливо розрізняти тактику і стратегію запобігання банкрутства підприємства.

Тактика орієнтована на фактичний фінансовий стан фірми в поточний період та оцінку вірогідності настання банкрутства в найближчий період часу.

Стратегія виходить з прогнозів можливих наслідків стратегічних довгострокових рішень, тому найважливішою функцією стратегії запобігання банкрутству є прогнозування таких наслідків на ранніх етапах діяльності – з моменту вибору місії фірми [3].

Стратегія запобігання банкрутству розглядається як постійна складова загальної стратегії підприємства, яка має визначати методи вибору стратегічних рішень у рамках товарної, цінової, інвестиційної та інших складових економічної стратегії для створення передумов стійкого розвитку, недопущення розвитку кризи, створення та підтримки високого рівня конкурентної переваги. Її головним завданням визнається завчасне виявлення кризових тенденцій за допомогою так званих «слабких сигналів», які провіщують можливість кризових явищ, і визначення заходів, які б протидіяли цим явищам.

Таблиця 1. Індикатори, що формують рейтинг «Банкрутство (закриття бізнесу, вирішення неплатоспроможності)», позиція України в рейтингу «Doing Business-2014» [5]

Таблиця 2. Позиція України у рейтингу ведення бізнесу «Doing Business» 2009–2014 рр. [5]

Схема функціонування системи запобігання банкрутства можна подати у вигляді трьох етапів.

На першому етапі відбувається формування основних елементів системи запобігання банкрутству.

На другому етапі проводиться аналіз альтернативних рішень у разі виникнення ризиків банкрутства, оцінюється рівень потенціалу підприємства, ефективність використання внутрішніх методів мінімізації ризиків банкрутства.

На третьому етапі відбувається прийняття рішення щодо шляхів розвитку, збереження або ліквідації підприємства. Пропонуються фінансові методи та інструменти щодо підтримки підприємств та запобігання їх банкрутству.

Таким чином, стратегія запобігання банкрутства підприємства є узагальненням усіх складових загальної економічної стратегії підприємства. Вона повинна містити у собі стратегічні заходи у сферах товарної політики і ціноутворення, інноваційної та інвестиційної діяльності, поведінки підприємства на ринку, взаємодії з іншими підприємствами, розглянути усі ризики, які здатні привести до банкрутства, а також використати усі внутрішні та зовнішні підходи для його уникнення.

Список використаних джерел:

1.       Іорданов В. Банкрутство. Ліквідація / В. Іорданов // Все про бух облік. – 2010. – № 60. – С. 18–20.

2.       Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства / Г. В. Савицька. – К. : Знання, 2004. – 225 с.

3.       Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства / А. П. Наливайко / Сучасний стан та напрямки розвитку, 2009. – 227 с.

4.       Закон України «Про банкрутство» [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/784-14

5.       Всемирный Банк [Електронний ресурс] : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://russian.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine