К. е. н. Єлець О. П., Бєлікова І. М.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Будь-яке підприємство функціонує заради отримання максимально можливого прибутку. Однією з основних складових одержання прибутку є собівартість продукції. В більшості промислових підприємств України питома вага собівартості продукції в ціні становить значну частку. Саме собівартість стає тим важливим показником господарської діяльності, який підприємство намагається оптимізувати. Окрім того, собівартість продукції є критерієм якості продукції, основою для формування цінової політики, і, звичайно, характеризує рівень технології та організації виробництва. Все це свідчить про важливість цієї категорії в процесі управління витратами на підприємстві.
На сучасному етапі розглядом питань, пов’язаних з проблемами розуміння поняття «собівартість» займалися такі дослідники, як В. А. Сідун, А. В. Шегда, І. Є. Давідович, Л. В. Нападовська, І. А. Басманов, В. Б. Івашкевич, Ф. Ф. Бутинець, В. В. Сопко тощо. Проте деякі суперечності у трактуванні та наявність різних підходів до визначення вищезгаданих категорій спонукають до подальшого дослідження у цьому напрямку.
Категорія собівартості відображає всі сторони роботи підприємства, а саме ефективність організації праці, ступінь використання необоротних та оборотних активів. Величина собівартості є основою багатьох методів ціноутворення, показником ефективності виробничої діяльності.
На сьогоднішній день існує чимало трактовок визначення поняття «собівартість продукції».
Так, І. Є. Давідович вважає, що собівартість продукції – це виражені у грошовій формі витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції [1, с. 71].
Болюх М. А. та. Бурчевський В. З розглядають собівартість продукції як основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу при стабільних ринкових цінах збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищувати конкурентоспроможність продукції [2, с. 43].
Інший погляд на визначення собівартості продукції можна знайти у дослідженнях А. В. Шегди. Він трактує це поняття таким чином: собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг) [3, с. 338]. Але з цього визначення не зовсім зрозуміло, чи включає він у собівартість продукції витрати, пов’язані з її реалізацією.
А ось, В. А. Сідун, вважає, що собівартість продукції як економічна категорія – є грошовим виразом витрат на виробництво та реалізацію продукції [4, с. 265]. У цьому визначенні нічого не сказано про витрати на підготовку виробництва продукції.
На думку В. Г. Андрійчука собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва та вартість необхідного продукту [5, с. 624]. Дійсно, відокремлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
На нашу думку, собівартість продукції є самостійною економічною категорією, яка відображає складну систему економічних взаємозв’язків між суб’єктами господарювання у процесі виробництва і обігу продукції і включає в себе усі витрати, починаючи з підготовки виробництва до кінцевої реалізації продукції.
Отже, визначення поняття собівартості продукції має важливе значення в економічній науці. Багато вчених займалися проблемами розуміння цього поняття, хоча й досі єдине визначення поняття собівартості продукції залишається відкритим питанням. Одне є очевидним, що для ефективного управління витратами, треба чітко розуміти які саме витрати є складовими собівартості продукції.
Список використаних джерел:
1. Давідович І. Є. Контролінг: навч. посіб. / І. Є. Давідович. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 71 с.
2. Економічний аналіз: навч. посібник / Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І. та ін. ; за ред. акад. АНУ М. Г. Чумаченка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 43 с.
3. Шегда А. В. Економіка підприємства: навч. посіб. / А. В. Шегда. – К. : Знання, 2005. – 338 с.
4. Сідун В. А. Економіка підприємства : навч. посіб. / В. А. Сідун, Ю. В. Пономарьова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 265 с.
5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств / В. Г. Андрійчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.