Д. е. н. Коваленко О. В., Савенко Л. В.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
На сьогодні успіх кожного підприємства залежить від ефективності використання персоналу, що знаходиться в його розпорядженні, а також, в якому ступені працівники реалізовують свій професійний потенціал. Механізмом, який би забезпечував координацію діяльності працівників і заохочував їх до ефективного виконання заданих функцій згідно з визначеними цілями і завданнями є обґрунтована система мотивування та матеріального стимулювання, яка дає змогу цілеспрямовано впливати на поведінку людей відповідно до потреб організації.
Мотивація персоналу – це поєднання цілої низки складових, таких як мотивація трудової діяльності, тобто спонукання персоналу до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби; мотивація стабільної та продуктивної зайнятості; мотивація розвитку конкурентоспроможності працівника; мотивація володіння засобами виробництва; мотивація вибору нового місця роботи тощо[3].
Матеріальне стимулювання праці – це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом.
На переважній більшості підприємств матеріальна мотивація на 90% є основною, і від того, наскільки справедливою і зрозумілою буде система оплати праці, багато в чому буде залежати успіх бізнесу.
Серед матеріальних стимулів праці провідне місце посідає заробітна плата, оскільки вона найповніше відображає залежність між результатами праці окремого працівника та його матеріальною винагородою. Заробітна плата значною мірою визначає рівень життя населення і є необхідною умовою розвитку всієї економіки [2].
Нематеріальне стимулювання розвитку персоналу в організації, насамперед, направлене на задоволення мотиву збереження соціального статусу працівника в трудовому колективі завдяки залишенню за ним його робочого місця чи займаної посади; підвищення соціального статусу працівника в трудовому колективі в результаті одержання ним більш високої відповідальної посади, посилення зацікавленості працівника самим процесом опанування новими знаннями, вміннями та практичними навичками; поглиблення інтересу щодо професійного спілкування з професіоналами як в організації, так і поза її межами [1, c. 53].
Отже, система мотивації на промислових підприємствах має базуватися на поєднанні як матеріального так і нематеріального стимулювання, при цьому враховуючи індивідуальні особливості кожного працівника. Лише при дотриманні таких умов є можливість підвищити рівень зацікавленості робітників у результатах своєї праці.
Список використаних джерел:
1. Азарова А. О. Дослідження множини чинників нематеріальної мотивації на підприємстві / А. О. Азарова, О. А. Ковальчук // Економічний простір. – 2010. – № 5. – C. 53–58.
2. Богацька Н. М. Матеріальне стимулювання працівників і шляхи його підвищення [Електронний ресурс] / Н. М. Богацька, М. О. Загоруйко. – Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=76096.
3. Нестеренко Л. О. Проблема мотивації персоналу на підприємствах [Електронний ресурс] / Л. О. Нестеренко. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=26913.