К. т. н. Куценко В. Й.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ПРИНЦИПИ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОЇ
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
«Горе людям, які не знають сенсу свого життя»
Надзвичайно духовний мислитель Європи Б. Паскаль
«У чому сенс життя? Служитиіншим і творитидобро».
Аристотель, але
«... безМене неможететворитинічого» [*] [1. Іоанн, 15: 5].
73 роки люди за часів СРСР марно намагалися побудувати світле майбутнє – комунізм (рівність та благополуччя) силою атеїстичної влади та розуму. 200 років більшість людства намагається покращити якість життя суспільства на атеїстичних принципах олігархічної влади грошей та наукової неоліберальної економіки (хрематистики – накопичення багатства через максимізацію прибутків власників засобів виробництва, конкуренцію, приватизацію та експлуатацію). Але полісистемна перманентна криза світової економіки довела всю безперспективність та непередбачуваність монетарного (аморального й бездуховного) способу господарювання. Адже криза наша не економічна, а духовно-моральна, оскільки втрачені істинні принципи життєдіяльності більшості людей через зневагу до сенсу життя та до його Творця.
Призначення людини – пізнати істину – Господа (господаря-Творця нашого), Який один тільки й може і хоче нас зробити щасливими на все життя, а без Нього, як показало буремне наше буття й лихоліття, нічого доброго творити не можемо. Отже, місія вченого-економіста полягає у пізнанні істинного економічного вчення через Святе письмо, принципи християнської економіки Фоми Аквінського, який стояв у витоках політекономії, та Аристотеля – класика морально-етичної економіки, яка більш-менш домінувала в суспільстві понад 2200 років – до кінця XVIII сторіччя.
Соціальна відповідальність економіста перед своєю совістю – Богом та ближніми є початком нової – духовно-моральної економіки, яка тільки й спроможна забезпечити сталий (животворний та стабільний) розвиток – проблему ІІІ-го тисячоліття. Бог створив нас за образом та подобою Своєю, нагородив нас совістю – Своєю часткою, здоров’ям, розумом і талантами. Бог – від слова «багатий» на батьківську милість, добрі справи, любов, тому людина має нести повну відповідальність за свої вчинки, діяння перед Творцем та Його творінням: тобто, бути вірною, дієвою на добрі справи, мирною, чесною та справедливою. Якщо людина не знає Творця, то нею править антихрист, який в решті решт приведе до загибелі і душу, і бізнес, і тіло. Тож, щоб жити й трудитися в радості, забезпечити сталий розвиток, економіст-управитель зобов’язаний чинити добрі діла: любити Бога (виконувати Його благу волю) та ближнього. Тобто, соціальна відповідальність є першим кроком до процвітання суспільства.
До основних принципів соціальної відповідальності можна віднести.
Розглянемо сутність поданих принципів з християнської точки зору.
Син Божий Ісус Христос завірив нас: «…істиннокажувам, якщо будетемативіруі не мати сумніву, і все, чого ви в молитві попроситезвірою (на благе), одержите» [1. Матф., 21:22].
Економічні відносини – це, перш за все, трудові відносини. Труд (діло) заповідано людині Творцем для задоволення своїх життєвонеобхідних потреб і нужд інших. Апостол Павло застеріг: «Якщо хто не хоче трудитися, то й не повинен і їсти» [1. 2 Солун., 3:10]. Необхідність для кожної людини сумлінно трудитися обґрунтовується в Святому письмі посиланням на приклади:
- трудолюбивої бджоли [1. Притч., 6:6-8]: «…йди добджолиіподивися, якатрудівницяє, виробництвож якечеснетворить: її жтрудівцарі тапростідля здоров’я(життя)вживають,любимаж євсіма іславна: хочасилоюінемічна, але за мудрістьвшанована»;
- добродійної жінки за образом Пресвятої Богородиці «Економісса – Економістка» [1. Притч., 31:10-27]: «дружина добротворяща... добрих корисностів не позбудеться: творить бо мужу своєму (господарю вдома чи на підприємстві) благе все життя... (показує, що чоловік має працювати на благо інших усе життя), творить потрібне для благого життя руками своїми. ...І дає життя дому (родині, трудовому колективу, суспільству)... укріпить сили свої на діло, зрозумівши, що добро є творити... Руки свої простирає на корисне (доброякісне, безпечне, життєдайне)... і руки свої (продукцію та послуги) направляє убогому (бідному, слабкому, хворому), жменю долоні ж простягає жебракові (хто бідує, страждає, нещасний). Не турбується про тих, хто залишився в домі, муж її... всі бо у неї одягнені (улаштовані, упорядковані добрими ділами). Подвоєне одіяння (придбання – прибуток) створює мужу (господареві) своєму. Славен буває... муж її. Скатертини (їжу – продукцію пріоритетної галузі – сільського господарства) виготовляє і продає фінікійцям (торговцям, врозумляючи перекупщиків – посередників, щоб не лінилися виготовляти продукцію своїми руками), пояси ж (досвід господарювання) – хананеям (нечистим, які неправильно господарюють,передає). Уста свої відкриває уважно і законно (згідно закону любові) і порядок заповідає язику своєму (роду: дітям, підлеглим, оточенню, щоб жили й трудилися за істиною). Фортецею (фінансово-економічною стійкістю) і красотою (душевною чистотою, повагою, позитивною суспільною думкою) одягнена, й возвеселилася в дні останні (буремні, лихоліття перед другим Пришестям Христа). Тісні шляхи (напружені бувають) дому її (трудовому колективу підприємства), але не лінується (дякує за все Творцю і трудиться для інших)».
Список використаних джерел: