К. е. н. Морщенок Т. С., Литвиненко Ю. С.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: СТАН, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Безробіття та зайнятість населення є одними із найважливіших соціально-економічних проблем України. Надмірне безробіття має негативний вплив на економіку країни, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є надзвичайно актуальним, а державна політика повинна бути спрямована на досягнення високого рівня зайнятості населення.
У Законі України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу [1]. У реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Причин безробіття дуже багато, одними з яких є: спад економіки; структурні зрушення; технологічний прогрес та запровадження нових технологій. Це пов’язано, передусім, з мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку тощо [2, с. 85].
За даними Державної служби зайнятості [3] станом на 1 березня 2015 року кількість зареєстрованих безробітних становила 523,1 тис. осіб. В той же час слід зазначити, що вагомий внесок до формування безробіття в Україні здійснює прихована його форма, тобто небажання чи неможливість значної частини безробітних осіб працездатного віку реєструватися в службах зайнятості [4].
За останніми оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, в Україні в середньому зріс з 7,1% (січень-вересень 2013 р.) до 8,9% (січень-вересень 2014 р.) економічно активного населення [3].
Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки: посилення соціальної напруги; зростання кількості психічних захворювань; посилення соціальної диференціації; загострення криміногенної ситуації; падіння трудової активності; скорочення податкових надходжень; зменшення ВНП; падіння життєвого рівня населення; зростання витрат на допомоги безробітнім.
Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони: підвищення соціальної цінності робочого місця; збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи; зростання соціальної значимості й цінності праці; зростання конкуренції між працівниками; стимулювання підвищення інтенсивності та продуктивності праці; можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання; підвищення рівня освіти [4].
Для подолання безробіття потрібно проводити комплекс заходів: реалізація програм зайнятості; приведення законодавства країни у відповідність до міжнародних норм тощо. Основним напрямом регулювання зайнятості має стати налагодження та реалізація соціальної політики, а саме: сприяння повній та продуктивній зайнятості; підвищення рівня грошових доходів за допомогою докорінного реформування оплати праці та пенсійного забезпечення; стабілізація кількості економічно доцільних і створення нових робочих місць для запобігання масовим звільненням; використання гнучких форм роботи і режимів робочого часу, що дозволить розширити можливості для зайнятості без збільшення кількості робочих місць; глибоке вивчення потреб регіональних ринків праці для визначення напрямків підготовки спеціалістів; розробка системи кредитного стимулювання і пільгового оподаткування для нових ефективних робочих місць (але слід зважати на те, що такі заходи не повинні стати перепоною для раціональної зайнятості); заходи щодо забезпечення умов екологічної безпеки, охорони здоров'я та життєдіяльності населення [5].
До заходів щодо сприяння зайнятості населення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать [1]: професійна орієнтація та професійне навчання; стимулювання діяльності роботодавців, спрямоване на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних; створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи; сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається; сприяння зайнятості інвалідів; забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру.
Таким чином, безробіття розглядається як соціально-економічне явище, для якого характерним є незайнятість частини робочої сили (економічно активного населення) у сфері економіки. Високий рівень безробіття – це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про зайнятість населення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/page2
2. Лопатіна К. А. Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні / К. А. Лопатіна // Управління розвитком. – 2011. – №16(113). – С. 85–86.
3. Статистична інформація Державної служби занятості [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dcz.gov.ua
4. Машика Ю. Стан та динаміка безробіття в Україні та країнах ЄС [Електронний ресурс] / Ю. Машика. – Режим доступу : http://oldconf.neasmo.org.ua/node/3000.
5. Дорошко О. О. Безробіття в Україні та шляхи його подолання [Електронний ресурс] / О. О. Дорошко. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?operation=1&iid=506