Салтан А. Л.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

В умовах ринкових відносин завдання підвищення продуктивності праці як джерела реального економічного прогресу підприємства стає життєво важливою передумовою для подальшого розвитку економіки. Як показує світовий досвід останніх десятиліть економічними лідерами стають не ті країни, які мають значні ресурси, а ті, які досягли високої продуктивності праці. Багатогранна проблема підвищення продуктивності праці стала предметом уваги багатьох зарубіжних дослідників, зокрема – Д. Сінка, Ф. Тейлора, Г. Емерсона, Б. Генкіна, Р. Колосової, Р. Яковлєва та ін. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цього питання належить А. Ревенко, А. Колоту, Т. Заяць, Г. Кулікову, О. Грішновій. Вчений Д. С. Сінк визначав, що продуктивність праці – це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період часу [1]. За думкою В. І. Гринчуцького, продуктивність праці характеризує ефективність, результативність витрат й визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції або виконаних робіт [2].

Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Узагальнюючі наукові погляди, можна зробити висновок, що продуктивність праці – це показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції. Остання характеризує ступінь напруженої праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними и психічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв’язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності [1].

Резерви підвищення продуктивності праці реалізуються в усіх галузях економічного комплексу, то за сферою дії вони можуть бути поділені на національні, галузеві, міжгалузеві, внутрішньовиробничі. Національні резерви пов’янані з розвитком всіх напрямів НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил, вдосконаленням управління і планування. До галузевих резервів відносять спеціалізацію, концентрацію і комбінування виробництва, вдосконалення технології, розповсюдження передового досвіду. Внутрішньовиробничі резерви обумовлені вдосконаленням і найбільш ефективним використанням технічних засобів, покращенням структури робочих кадрів, економією сировини і матеріалів безпосередньо на підприємстві [3].

 

Таблиця 1. Класифікація резервів росту продуктивності праці

Класифікаційна ознака

Назва груп резервів

Змістовне наповнення

класифікаційної ознаки

За часом дії

поточні

реалізуються без істотних змін технологічного процесу

перспективні

потребують перебудови виробництва

Залежно від рівня суспільного виробництва

загальноекономічні

полягають в раціональному використані продуктивних сил і трудових ресурсів

галузеві

обумовлені ступенем спеціалізації, концентрації і комбінування виробництва, технічним рівнем виробництва

міжгалузеві

пов’язані з міжзаводською та міжгосподарською кооперацією, поглибленням міжгалузевої координації і взаємодії, покращенням використання всіх видів сукупних ресурсів

регіональні

передбачають покращення використання територіальних умов і соціальної інфраструктури регіону

внутрішньовиробничі

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок покращення використання техніки, технології, підвищення ділової активності

За місцем реалізації

загальноцехові

пов’язані з усуненням відсутності сполучення в роботі окремих цехів, покращенням виробничої структури, удосконаленням організації управління і планування підприємств

внутрішньоцехові

резерви в межах робочого місця, дільниці, потоку й цеха

 

Продуктивність праці – це показник ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво обсягу з іншого. Зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці, що забезпечує підвищення реального продукту і доходу взагалі та в розрахунку на душу населення, зростання рівня споживання, а отже, і рівня життя.

Список використаних джерел: