Соболь Н. О.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ НАПРЯМИ
ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
На сьогоднішній час питання одержання прибутку і підвищення ефективності виробництва підприємства вельми актуальні Це зумовлює необхідність поглибленого дослідження організаційно – економічних засад зростання прибутковості підприємства.
В основі розглянутої теми знаходиться поняття «прибуток» та «прибутковість» підприємства. Прибуток підприємства виступає основним фактором економічного та соціального розвитку підприємства. Внесок у дослідження зазначеної проблеми зробили вчені Д. Гелбрейт, Ф. Найт, Дж. Робінсон, Е. Сайксові, П. Самуельсон, Р. Харрод, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер та ін.
Організаційно-економічні основи управління прибутком об’єднують прибуток як з позиції економічної, так і фінансової категорій, визначаючи сутність прибутку як економічної категорії в його обліковій функції – зіставленні доходів і витрат (використанні ресурсів), а з розподілом і використанням прибутку (задоволенням інтересів власників ресурсів) пов’язаний його фінансовий зміст. Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняття ефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування та розподілу і використання на підприємстві з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.
Управління розподілом прибутку підприємства повинно відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і працівників. Формування нерозподіленого прибутку підприємства являє собою фінансовий механізм формування капітального резерву, що не має цільового призначення.
Для підвищення результативності діяльності підприємства потрібно сформувати дієву систему управління прибутком, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожний з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини. В основу забезпечення раціонального формування та ефективного функціонування системи стратегічного управління прибутком підприємства має бути покладено комплекс основних принципів стратегічного управління прибутком суб’єктів господарювання. Стратегічне управління прибутком підприємств є не лише базовою, але й основною структурною складовою системи корпоративного менеджменту, яка значною мірою визначає ефективність функціонування останньої та впливає на успішність реалізації головної мети і ключових цілей підприємства, серед яких підвищення рівня прибутковості, ринкової вартості, досягнення фінансової рівноваги та економічного розвитку підприємства у довгостроковій перспективі [2].
Структурна модель системи стратегічного управління прибутком підприємства повинна формуватися із комплексу взаємопов’язаних базових блоків стратегічного управління прибутком: блоку стратегічної організації управління прибутком, блоку стратегічного планування прибутку, блоку стратегічного аналізу прибутку, блоку стратегічного моніторингу і контролю управління прибутком підприємства. Важливими критеріями, які необхідно обов’язково враховувати у процесі формування стратегії управління прибутком підприємства є базова економічна стратегія та стадія життєвого циклу продукції [4].
Організаційно-економічний механізм забезпечення прибутковості підприємств – це система елементів організації, пошуку та мобілізації доходів та відповідних їм економічних інструментів, поєднання яких дозволяє досягти єдиної мети – надходження необхідних фінансових ресурсів для здійснення розширеного виробництва.
Механізм функціонування підприємств в ринкових умовах слід сформувати як комплекс організаційних заходів (правових, виробничих та соціальних) і заходів економічного характеру зовнішньої і внутрішньої дії.[3]
Управління запасами – один із напрямів логістичного керування на підприємстві. Визначено, що для коректної роботи господарства, потрібно утримання оптимуму між двома суперечливими вимогами – скороченням товарного запасу і недопущенням його відсутності в момент часу потреби у ньому. Крім того, в результаті аналізу вдосконалення маршруту логістичних перевезень, було виявлено скорочення витрат розподільчої бази внаслідок упровадження кільцевого маршруту. Пошук найвигіднішого маршруту, що проходив через задані пункти, було проведено із застосуванням засобів MS Excel.
Список використаних джерел: