Винничук Д. В., Рябик Г. Є.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
Подолання наслідків фінансової кризи та подальше економічне зростання будь-якого підприємства залежить від вирішення проблем підвищення ефективності виробничої діяльності, підвищення конкурентоспроможності продукції. Саме досягнення ефективної виробничо-господарської діяльності і, як наслідок, зростання прибутковості являється гострою проблемою в кризових умовах для підприємств України, більшість з яких на сьогоднішній день збиткові або малорентабельні. Більший прибуток забезпечує ефективний розвиток підприємства, надає можливості для розширення діяльності виробництва, тому головним показником ефективності є рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.
Дослідженням підвищення прибутковості (рентабельності) підприємства в сучасних економічних й політичних умовах займались багато видатних вчених: В. І. Іващенко [1], С. Г. Колєснєва [2], М. А. Болюх [3], В. П. Савчук [4], та інші. Дослідження праць зазначених науковців дає можливість узагальнити теоретичні основи підвищення рентабельності, як основного показника ефективної господарської діяльності в сучасних умовах.
Рентабельним є підприємство, яке в результаті своєї діяльності має прибуток. За словами В. І. Іващенко – в сучасних умовах жорсткої ринкової конкуренції та нестабільної економіки, головною метою кожного підприємства є приваблення покупця своєю продукцією, щоб товари користувались попитом, для цього треба уважно стежити за фінансовим станом, оптимально організувати виробничу діяльність i простежувати економічні показники [1]. Одним із головних показників ефективності діяльності підприємства – є показник рентабельності, яких характеризує співвідношення між прибутком і понесеними витратами. Якщо неефективно використовувати фінансові ресурси підприємства це в решті призводить до зниження платоспроможності підприємства, а отже як наслідок, знижується рентабельність – саме це і є проблемою сучасних підприємств України.
Рентабельність – э мірою прибутковості, дохідності, вигідності. На відміну від прибутку, показники рентабельності характеризують кінцеві результати роботи підприємства, тому що їх значення відображають відношення ефекту з залученим капіталом або використаними ресурсами. Даний показник використовують при інвестуванні та в ціновій політиці на підприємстві.
Можемо поділити показники рентабельності на такі групи: (показники рентабельності капіталу, показники рентабельності продукції, показники, які розраховуються на основі наявних грошових коштів).
Як зазначає економіст С. Г. Колєснєва, в ході аналізу треба визначити виконання плану за даними показниками, їх динаміку і порівняти з конкурентами. Після цього слід проаналізувати динаміку рентабельності та чинники, які на неї вплинули. Рівень рентабельності виробничої діяльності, який обчислюється по підприємству, залежить від тиких чинників: собівартості продукції, обсягу реалізації, структури реалізованої продукції та її середніх цін реалізації [2].
Задля підвищення рівня прибутку, а отже і рентабельності В. С. Дієсперова виділяє два шляхи розвитку підприємств:
Екстенсивний розвиток підприємства це більш легкий, але малоефективний спосіб розвитку виробництва за рахунок кількісного збільшення таких факторів як людські ресурси, матеріальні ресурси, капіталовкладення без підвищення якості цих ресурсів. При такому підході витрати неодмінно збільшуються, а результат або не змінюється, або завдає збитків.
Інтенсивний шлях розвитку представляє собою збільшення обсягів виробництва за рахунок раціонального використання його ресурсів. Це означає що при такому підході впроваджуються нові технології, поліпшується організаційна структура, підвищується кваліфікація працівників, оптимізується використання основних та оборотних фондів, прискорюється їх оборотність та амортизація. В такий спосіб досягається більш висока якість продукції, зростає продуктивність праці, ресурсозбереження, підвищення ефективної віддачі матеріальних ресурсів. Ці заходи реалізуються за рахунок проектів по енергозбереженню, заходів зниження трудомісткості та матеріаломісткості і т. ін. [4].
Для успішного розвитку підприємства необхідно комплексно вивчати відношення об'ємів виробництва та реалізації продукції до витрат та прибутку.
Резерви зростання прибутку та рентабельності підприємств пов'язані з напрямками управління, для керівників та менеджерів-спеціалістів, важливим є детальне вивчення масштабів дій, методів контролю та використання найбільш значущих внутрішніх і зовнішніх факторів ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства – відмічає М. А. Болюх [3].
Отже, за даними проаналізованих джерел можна зробити висновок, що рентабельність підприємства великою мірою залежить від оборотності капіталу. Підвищення показників рентабельності здійснюється за рахунок зменшення витрат, впровадження новітніх технологій, підвищення кваліфікації працівників та оптимізації процесу виробництва, поліпшення збуту та реалізації продукції. По показниках середніх рівнів рентабельності визначають господарські підрозділи які є найбільш прибутковими. Це набуває особливої важливості в ринкових умовах сьогодення коли стійкість підприємства залежить від профілю і концентрації виробництва.
Список використаних джерел: