Зейналова З. Р., к. т. н. Куценко В. Й.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
СУТНІСТЬ ГУМАНІСТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ
Перехід до постіндустріального суспільства вимагає переосмислення сутності та покликання людини. Людина, її творчі якості, знання та здібності, за допомогою яких вона в процесі своєї життєдіяльності преображає себе і навколишній світ, традиційно займали центральне місце в економічних і соціальних науках.
У радянській науковій літературі з її «приматом суспільного виробництва» переважну увагу отримала проблематика людини-працівника, як безпосередньої продуктивної сили. При розгляді взаємодії речових та особистих факторів виробництва пріоритет віддавався технологіям і організації виробництва. Протягом багатьох років продуктивні здібності людини розглядалися і оцінювалися як один з кількісних факторів суспільного виробництва. Завдання полягало лише в тому, щоб вдало поєднати в процесах виробничої діяльності працю, основний і оборотний капітали.
В сучасній економічній літературі людина нерідко розглядається як виробник (підприємець) і споживач, при цьому розглядаються мотиви, детермінанти та способи її економічної поведінки (так звана концепція чи модель «homo economicus»). У процесі розвитку інформаційного постіндустріального і культурного суспільства істотно зростає переплетення і конвергенція економіки і соціальної сфери, а також включення в орбіту їхнього впливу класичних гуманістичних принципів, які визнають цінності, потреби і численні духовно-моральні аспекти соціально-економічної діяльності окремої людини як базові умови сталого (життєдайного, правильного) розвитку всього людства.
Член-кореспондент РАН Андрій Сахаров зазначає, що: «... справжня модернізація можлива в тому суспільстві, де сама людина є новою. ... Модернізація (оновлення) людини – це підвищення якості її життя, духовний розвиток, матеріальна забезпеченість, нарешті, розуміння власних горизонтів. ... Справа в тому, що не може розвиватися особистість, і відповідно, не може бути мови про модернізацію, якщо людина з усіх боків обмежується. У той же час важливо, щоб і самі люди хотіли цього просування «. Саме на цих базових концептуальних установках і формується гуманістична економіка.
На противагу існуючому розумінню економіки, в якій людина виступає одним з факторів виробництва, представляється в економічній діяльності розважливою, раціональною і егоїстичною істотою, переслідуючи виключно особисті меркантильні цілі, виходячи з власної функції корисності (homo economicus), в гуманістичної економіці (humanus economicus) людська діяльність ґрунтується на інших принципах. Велика роль у процесах економічної діяльності надається цінності людини як особистості, а вільний і всебічний (гармонійний) розвиток людини, прояв її здібностей, розуму, здорового глузду, знань, умінь, ініціативи, відповідального ставлення до праці, до закону, до свого здоров'я, морально-етичні норми, правила і загальнолюдські цінності, особистісно-кваліфікаційний потенціал, а також відповідні психологічні установки стають найважливішими джерелами економічного зростання і сталого розвитку. В економіці з гуманістичним покликанням головним критерієм діяльності і суспільних відносин стає твердження блага не тільки в матеріальному сенсі, але, в першу чергу, в плані особистісно-духовного і душевного розвитку.
Тому власне економічне зростання – не самоціль. Воно служить людям, а не людина – максимізації прибутку, яка в сьогодення є місією підприємств ринкової економіки. При цьому суспільство має можливість покращувати функціонування економіки, підтримувати баланс між матеріальними, громадськими, духовними і душевними потребами. Гуманістична економіка підпорядкована інтересам людей, інтересам суспільства в цілому і кожної людини окремо.
Гуманістична економіка підпорядкована інтересам людей, а не поневолює їх. Економіка управляється суспільством з метою підтримки відповідних її функцій служіння інтересам суспільства.
Економіка (гуманістична) формується і модифікується з метою забезпечення найкращого її відповідності поточним і перспективним потребам суспільства в цілому і кожного громадянина.
Можливість переходу до моделі гуманістичної економіки може стати реальністю як тільки суспільний світогляд здійснить революційний (або еволюційний) стрибок на основі нової наукової парадигми.
Список використаних джерел: