К. е. н. Бикова В. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЮВАННІ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Важливою складовою частиною досліджень економічної безпеки є визначення системи її критеріїв, які повинні регулювати та визначати процес проведення економічних перетворень. Набір критеріїв являє собою взаємопов’язану систему показників, кожний з яких характеризує певний аспект економічної сфери. Ці індикатори повинні враховуватися при формуванні стратегії еконо­мічного розвитку, засад проведення структурних перетворень в господарській сфері підприємств.

Всі критерії економічної безпеки є результатом взаємовпливу показників-стимуляторів та показників-дестимуляторів. Саме від особливостей взаємодії цих складових елементів під час проведення розрахунків залежить формування рівня економічної безпеки підприємства. Під показниками-стимуляторами необхідно розуміти ті показники, які здійснюють стимулюючий (позитивний) вплив на рівень економічної безпеки. Такими показниками, наприклад, є інвестиції в основний капітал, фінансування інноваційної діяльності тощо. Показники-дестимулятори, на відміну від попередніх величин, сприяють зниженню рівня економічної безпеки. Показниками-дестимуляторами є дебіторська і кредиторська заборгованість, знос основних засобів, заборгованість із заробітної плати.

При проведенні досліджень важлива роль належить пороговим (граничним) значенням показників економічної безпеки.

Порогові значення визначають як граничні величини (критерії), недотримання яких перешкоджає нормальному розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних та руйнівних тенденцій в економічній безпеці. Зазначені величини виступають важливим інструментом системного аналізу, прогнозування та соціально-економічного планування. Теорія економічної безпеки має практичне значення лише в тому випадку, коли до її складу входить система характеристик, які дають уявлення про критичний (межовий) стан досліджуваного явища. Наближення показників до граничних величин свідчить про зростання загроз економічній безпеці, а їх перевищення – про входження в зону нестабільності і соціальних конфліктів, іншими словами, про реальний підрив безпеки.

Необхідно підкреслити, що найвища ступінь безпеки досягається при умові, що весь комплекс показників знаходиться в діапазоні припустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не в збиток іншим [1]. Крім цих значень, важливу роль відіграє показник розмаху варіації, який визначає ступінь регіональної диференціації того чи іншого індикатору економічної безпеки.

Окремі автори [2] пропонують при визначенні показників безпеки враховувати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на дотримання їх прийнятного рівня.

В проблематиці визначення показників економічної безпеки важлива роль належить категоріям компенсаційного потенціалу і компенсаційних ресурсів, що мають за мету «вирівнювання» рівнів функціонування показників, які, внаслідок впливу певних дестимулюючих чинників, втратили свій потенціал. Перша категорія характеризує загальну здатність економіки підприємства реагувати на критичні ситуації, попереджувати та долати їх, а також відновлювати стійкість процесів господарського розвитку. Компенсаційні ресурси, як більш вузьке поняття, за своїм значенням належить до традиційного страхового запасу. Воно кореспондується з поняттям втрат або збитків в кожному конкретному випадку та обмежується певними рамками.

Одним з найважливіших завдань є формування (генезис) кожного коефіцієнту з множини показників первинної інформації, якою виступають статистичні звіти. Всі відібрані показники повинні бути однорідними за своєю природою – мати однаковий зміст позитивних значень стану економічної системи. Збільшення (максимізація) значення кожного показника повинне мати додатній напрям, хоча конкретні величини показників корегуються обмеженістю загальних для показників-складових ресурсів системи. В загальному плані це обумовлює можливість ідентифікації параметрів системи економічної безпеки, де діють зворотні зв’язки всередині системи показників. Така можливість ідентифікації принципово необхідна для забезпечення змістовної тотожності і числової адекватності (відповідності) між реальним станом економічної безпеки та її числовим виразом.

Згідно методики проведення розрахунків коефіцієнтів економічної безпеки, важливим завданням є формування оптимального вихідного набору показників для коефіцієнту економічної безпеки як по кількості, так і по їх змістовній відповідності до характеру коефіцієнта, який необхідно отримати.

Зокрема, у розрізі складових економічної безпеки підприємства можна виділити такі критерії: фінансовий стан, фінансові результати, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, витрати на виробництво продукції, робіт, послуг та їх структура (фінансова складова); обсяг інвестицій в основний капітал, структура інвестиційних ресурсів (інвестиційна складова); частка нової продукції в обсязі виробництва, обсяг інвестицій в інновації, ступінь освоєння інноваційних технологій, наявність власних результатів досліджень і розробок (інноваційна складова); рівень задоволеності результатами праці (соціальна складова) тощо.

Зазначена система індикаторів дає змогу визначити стан, тенденції та кількісні параметри економічної безпеки підприємства, окрім цього, вона дає можливість провести характеристику окремих суб’єктів господарювання та виявити динаміку змін в часовому вимірі.

Список використаних джерел:

1. Губський Б. В. Економічна безпека України : методологія виміру, стан і стратегія забезпечення : монографія / Б. В. Губський. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 121 с.

2. Кормишкин Е. Д. Экономическая безопасность региона : учеб. пособ. / Е. Д. Кор­миш­кин. – Саранск : Изд-во Мордовского ун-та, 2001. – 136 с.