К. е. н. Хромушина Л. А.

Сумський національний аграрний університет (Україна)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ САНАЦІЇ БАЛАНСУ В ПРОЦЕСІ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Антикризове фінансове управління для підприємств, що опинилися у кризі, розпочинається, як правило, з фінансово-економічних заходів, що спрямовуються на мобілізацію джерел фінансування санаційних заходів виробничо-технічного, організаційно-правового та соціального характеру.

Серед відомих методів антикризового фінансового управління, спрямованих на подолання збитковості, відновлення ліквідності та платоспроможності підприємств ключове місце займає санація балансу.

Науковці розглядають санацію балансу як перший етап реалізації антикризової програми (плану санації), який дозволяє у короткий час стабілізувати стан господарських засобів, капіталу та зобов’язань та розпочати процес оздоровлення [1, с. 257].

За економічним змістом санація балансу є оптимізацією структури, кількісних та якісних параметрів статей розділів активу і пасиву балансу для сприяння залученню внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування на кризових підприємствах. На меті при цьому ставиться досягнення задовільного співвідношення величини та структури активів і пасивів підприємства, що перебуває у фінансовій кризі. Санація балансу має вирішити такі завдання, як: збільшення інвестиційної привабливості підприємства; покращення ставлення кредиторів; мобілізація додаткових внутрішніх резервів для подальшого розвитку.

Санацію балансу доцільно розпочинати з пошуку відкритих та прихованих резервів з метою їх подальшого спрямування на оптимізацію балансу та на цій основі формування «оновленого» балансу. Баланс після санації, на думку багатьох дослідників, повинен відповідати певним критеріям. Зокрема, має бути сформовано достатній обсяг засобів для потреб господарської діяльності та резерв високоліквідних активів; показники платоспроможності, фінансової стійкості та ліквідності мають відповідати нормативним значенням або бути задо­вільними [2, с. 34].

Санація активів балансу може здійснюватися за такими напрямами: мобілізація прихованих резервів; надання майна, яке не використовується у виробничому процесі, в оренду та використання зворотного лізингу; оптимізація структури розміщення оборотного капіталу; продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів; реструктуризація дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг, дисконт векселів, примусове стягнення). На нашу думку, останній напрям заслуговує особливої уваги щодо практичного застосування підприємствами, які мають великі розміри дебітор­ської заборгованості, особливо, коли дебіторська заборгованість може перейти у ранг простроченої. Адже наявність у підприємства простроченої дебіторської заборгованості призводить до невиконання зобов’язань перед кредиторами, як наслідок, підприємство може стати «технічним» банкрутом.

При проведенні санації активів відбуваються зміни у їх структурі та параметрах, що зумовлює необхідність проведення відповідних змін і у пасивах. Санація пасивів передбачає їх приведення у відповідність до реального стану активів і створення можливостей для залучення коштів для подальшого оздоровлення підприємства. Санація пасивів передбачає санацію власного капіталу підприємства та його боргових зобов’язань (позикового капіталу).

Санація власного капіталу здійснюється у вигляді формального покриття збитків або «чистої» санації. «Чиста санація» може здійснюватися за рахунок як резервного фонду, так і цільового фінансування, тобто шляхом надання власниками та/або потенційними інвесторами коштів на покриття збитків. Після того, як вичерпано усі можливості покриття балансових збитків, санація балансу може здійснюватися за рахунок санаційного прибутку.

Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, у результаті їх безкоштовної передачі до анулювання, зниження номінальної вартості або у разі одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб [3].

Наступним кроком за «чистою» санацією є реструктуризація власного капіталу, тобто формальний перегляд вартісної оцінки окремих статей та в цілому першого розділу пасиву внаслідок переоцінки активів підприємства, в ході якої виявлено приховані резерви.

Санація позикового капіталу (боргових зобов’язань) передбачає такі заходи, як перепланування боргу; реструктуризація боргу; скорочення боргу.

Успішно проведена санація балансу, тобто відповідність балансу критеріям ліквідності, досягнення задовільної структури балансу та відповідність критеріям «оновленого» балансу дозволяє перейти до наступних етапів оздоровлення.

Список використаних джерел:

1. Благодєтелєва-Вовк С. Л. Управління фінансовою санацією підприємств: навч. посіб. / С. Л. Благодєтелєва-Вовк. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 248 с.

2. Швиданенко Г. О. Санація балансу в системі антикризового управління підприємством / Г. О. Швиданенко, А. І. Дмитренко // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 4. – С. 33–37.

3. Карпунь І. Н. Санація в системі антикризового управління підприємством [Електронний ресурс] / І. Н. Карпунь // Вісник Львівської комерційної академії. – 2009. – Вип. 30. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlca/Ekon/2009_30/49.pdf