Шиянова К. А., д. е. н. Грабчук О. М.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА
Економіка України переживає непростий період. Світова економічна криза, недоліки законодавчої системи, відсутність дієвих реформ уряду, корумпованість влади, моральний і фізичний знос техніки та застарілість технологій, низька компетентність персоналу підприємств – все це накладає свій відбиток як на діяльності підприємства в цілому, так на його розвиток частково.
Поняття фінансової безпеки суб’єкта господарювання відносно нове, а формування теоретико-методологічного апарату її забезпечення знаходиться в стадії становлення. Теоретичним та методичним основам управління фінансовою безпекою підприємства присвячені праці таких вітчизняних авторів, як Т. Г. Васильціва, Т. М. Іванюти, І. І. Д’яконової, О. Ю. Амосова, Т. В. Сак, О. В. Ареф’євої, О. І. Барановського, Т. О. Корнієнко, Л. Г. Бойко, Л. А. Некрасенко та ін.
Функціонування підприємства потребує не лише його створення, ефективної діяльності, розвитку, використання ресурсів, нарощення капіталу, але й гарантування безпеки, зокрема економічної [2]. Головна мета економічної безпеки підприємства – його стабільне та максимально ефективне функціонування, а також високий потенціал розвитку в майбутньому. Важливою складовою економічної безпеки підприємства є фінансова безпека.
Фінансову безпеку розглядають як систему, яка дає змогу виявити потенційні загрози та ризики, оперативно знаходити ефективні шляхи протистояння цим загрозам, що гарантує стійкий фінансовий стан суб’єкта підприємництва, можливість подальшого розвитку та існування.
Небезпеки та загрози, які впливають на фінансову безпеку, можна поділити на зовнішні, які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, які залежать від його діяльності, а також на існуючі та можливі.
Саме тому функціонування суб’єктів господарювання та формування їх фінансової безпеки повністю залежить від сукупності факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на систему фінансової безпеки.
Спроможність протистояти існуючим та виникаючим небезпекам і загрозам, які здатні заподіяти фінансової шкоди суб’єкту господарювання, є головною умовою фінансової безпеки підприємства [3].
Процес управління фінансовою безпекою підприємства визначається як сукупність робіт із забезпечення максимально високого рівня платоспроможності підприємства і ліквідності його оборотних активів, найбільш ефективної структури капіталу підприємства, підвищенню якості планування і здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в усіх напрямках стратегічного й оперативного планування і управління технологічним, інтелектуальним і кадровим потенціалом підприємства, його основними й оборотними активами з метою максимізації прибутку і підвищення рівня рентабельності [1].
Важливою передумовою повноцінного функціонування підприємства в ринкових умовах є його стратегічна зорієнтованість. В умовах нестабільності соціально-економічного та політичного середовища належне управління фінансовою безпекою ускладнене низкою проблем, зокрема значною тінізацією ринку внаслідок відсутності чіткої правової системи, проявами рейдерства, недостатністю фінансового забезпечення тощо.
На сьогодні теоретико-методичне забезпечення стратегічного планування фінансово-економічної безпеки підприємства залишається відкритим. Існують окремі підходи до визначення можливих стратегій оптимізації рівня фінансових ризиків. Так, наприклад, Т. Іванюта пропонує три типи стратегії фінансово-економічної безпеки підприємства: швидке реагування на загрози; прогнозування небезпек та загроз; відшкодування завданих збитків. Даний підхід є досить обмеженим щодо типів стратегій, які може використовувати підприємство.
В той же час Л. Некрасенко та Ю. Рибалка пропонують більш широке коло можливих стратегій: відмова від видів діяльності, які мають визначене джерело фінансового ризику; прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації втрат за рахунок власних джерел; продаж і перекладання відповідальності за фінансовий ризик на інших осіб (зокрема страхові організації); скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів; орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику. Даний підхід є більш ширшим та обґрунтованим при виборі стратегій.
Таким чином, усі стратегії можна умовно розділити на такі, що попереджують можливі загрози; сприяють усуненню існуючих загроз; відновлюють рівень фінансово-економічної безпеки.
Головними критеріями при виборі стратегії управління фінансовою безпекою суб’єкта господарювання мають слугувати: внутрішній стан підприємства на момент розробки стратегій, та фінансові можливості підприємства щодо політики безпеки.
Отже, стратегічне управління фінансовою безпекою підприємства є необхідною передумовою його повноцінного існування та визначеного майбутнього. Різноманітність форм стратегій забезпечення фінансової безпеки підприємства дозволяє обрати ту стратегію, яка найбільше відповідає специфіці конкретного суб’єкта господарювання, виходячи з його стану та можливостей, що є важливим в умовах світової фінансово-економічної кризи.
Список використаних джерел:
1. Амосов О. Ю. Фінансова безпека підприємства в сучасних економічних умовах: теоретичний аспект / О. Ю. Амосов // Проблеми економіки. – 2011. – №4. – C. 76–80.
2. Фінансово-економічна безпека підприємств України: стратегія та механізми забезпечення : монографія / Васильців Т. Г., Волошин В. І., Бойкевич О. Р. та ін. ; за ред. Т. Г. Васильціва. – Львів, 2012. – 386 с.
3. Некрасенко Л. А. Складові управління фінансовою безпекою підприємств / Л. А. Некрасенко, Ю. М. Рибалка // Наукові праці ПДАА. Вип. 3. – Т.2. Економічні науки. – Полтава : ПДАА, 2011. – С. 162–167.