К. е. н. Скрипник Ю. В.

Сумський національний аграрний університет (Україна)

Параметри боргової безпеки сільськогосподарського підприємства

Наявність значних сум заборгованості аграрних формувань в умовах конкурентної економіки не тільки не дозволяє здійснювати ефективну господарську діяльність, але й ставить під загрозу саме їх існування в якості господарюючих суб’єктів. Функціонування ділового обороту має обмежуватися оптимальністю термінів та форм розрахунків, а також можливостями у виборі контрагентів.

Основою ефективного управління борговою безпекою підприємства має стати комплексна система оцінки загроз зовнішнього і внутрішнього походження. Тобто мова йде про систему моніторингу, що має розпізнавати і попереджувати ризики, які загрожують утриманню рівня боргової безпеки та визначати чинники загострення цих ризиків з метою їх пом’якшення чи нейтралізації [2].

На корпоративному рівні боргова безпека визначається співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, термінами їх погашення та тривалістю оборотності (віддачі). Стосовно вітчизняних підприємств в літературі згадуються такі кількісні індикатори платіжної кризи як відносний приріст кредиторської та дебіторської заборгованості (поточної та простроченої) до валового промислового виробництва. Виходячи з цього сформовано систему із шести базових індикаторів платіжної кризи:

1) відносного приросту кредиторської заборгованості до валового промислового виробництва (для внутрішньої заборгованості, для зовнішньої заборгованості – відповідно обсяги експорту або імпорту): а) поточної; б) простроченої; 2) відносного приросту дебіторської заборгованості до валового промислового виробництва: а) поточної; б) простроченої; 3) відносного приросту «чистої» заборгованості (сальдо кредиторської та дебіторської заборгованості) до валового виробництва: а) поточної; б) простроченої [4].

Економічний зміст цих індикаторів полягає в тому, що вони дозволяють визначити, скільки на одиницю вартості продукції (виробленої за певний час) припадає накопичення боргів, тобто скільки продукції виготовляється у визначеному періоді за рахунок накопичення боргових зобов’язань.

Дослідження 44 сільськогосподарських підприємств лісостепової зони Сумської області дозволило визначити параметри боргової безпеки аграрного формування середніх розмірів. Зазначені показники окреслюють межі, на лінії яких забезпечується позитивна рентабельність продажів:

1. Рівень боргового навантаження на активи (відношення загальної суми зобов’язань до загальної суми активів) – до 68% зовнішніх фінансових джерел у балансі;

2. Чисте боргове навантаження на активи (відношення загальної суми зобов’язань за мінусом вартості дебіторської заборгованості до загальної суми активів) – до 4 грн на одну гривню активів;

3. Оборотність дебіторської заборгованості (відношення суми виручки від реалізації продукції до суми дебіторської заборгованості) – від 23 грн виручки на одну гривню заборгованості, або від 16 днів обороту;

4. Оборотність кредиторської заборгованості (відношення суми виручки від реалізації продукції до суми кредиторської заборгованості) – від 8 грн виручки на одну гривню заборгованості, або від 46 днів обороту;

5. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості – від 1,625 од.

6. Участь кредиторської заборгованості у фінансування собівартості (відношення суми кредиторської заборгованості до собівартості реалізованої продукції) – до 21%.

Отже, формування політики управління борговими зобов'язаннями сільськогосподарського підприємства та її реалізація мають спиратися на відповідні параметри боргової безпеки, що в даному випадку розраховані як кількісні еталонні нормативи.

В системі управління грошовими потоками аграрних формувань важливою складовою має бути пріоритетність платежів, яка виникає не тільки при недостачі грошових коштів, але й у результаті тимчасових втрат, оскільки розрахунки, як правило, здійснюються через мережу комерційних банків. Критеріями першочерговості платежів може бути статус видаткової статті (розрахунки з бюджетами всіх рівнів, розрахунки зі співробітниками, розрахунки з контрагентами), значимість контрагента для підприємства, статус укладеного договору з контрагентом, сума платежу і т.д.

Список використаних джерел:

1. Богдан Т. Боргова безпека та її роль у гарантуванні фінансової стабільності / Т. Богдан // Вісник НБУ. – 2012. – №4. – С. 8–15.

2. Горбачук В. До питань боргової поведінки [Електронний ресурс] / В. М. Горбачук, К. М. Шкурупій. – Режим доступу : http://elib.ukma.edu.ua/NZ/NZV20_2002_economy/ 08_gorbachyk_vm.pdf

3. Єрмошенко М. М. Основні засади підвищення фінансової безпеки держави / М. М. Єрмошенко // Стратегічна панорама. – 1998. – №1–2. – С. 99–114.

4. Жиляєв І. Б. Платіжна криза в Україні: стан, тенденції і шляхи подолання: Ч. 1. Трансформації соціально-економічних систем / І. Б. Жиляєв. – К. : ВЦ ВГО «Громадський контроль», 2004. – 65 с.

5. Селівестрова І. О. Боргова безпека як елемент фінансової безпеки держави [Електронний ресурс] / І. О. Селівестрова, О. Ю. Лещенко, С. І. Шапошнікова. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2010_3/Laschenko_310.htm