Стеценко І. В.

Міжгалузева академія управління, м. Київ (Україна)

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності факторів впливу на господарську діяльність підприємства, а отже і на його економічну безпеку. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища змушує суб’єкт господарювання брати на себе ризик, який супроводжується не тільки отриманням доходу, а й понесенням витрат та зниженням рівня економічної безпеки підприємства в цілому.

Проблемам визначення економічної безпеки підприємства присвячено значну кількість праць вчених, зокрема О. А. Кириченко, О. І. Сухоруков, В. С. Сідак, С. М. Лаптєв, В. І. Грушко, П. Я. Пригунов, А. І. Захаров, І. А. Бєлоусова, В. К. Сєн­чагов, В. Ф. Гапоненко, А. А. Беспалько, А. С. Власков та багато ін.

На сьогоднішній час, процес управління ризиками в контексті забезпечення економічної безпеки підприємства залишається малодослідженим.

Економічна безпека підприємства – це досить складне і багатогранне поняття, яке в науковій літературі трактується досить не однозначно: 1) найбільш ефективне використання ресурсів підприємства [5, с. 20; 9, с. 138]; 2) комплекс заходів, що сприяють підвищенню фінансової стійкості суб’єктів господарювання [2, с. 17; 3]; 3) захищеність науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз [1]. В цілому, мають місце й інші погляди.

У відповідності до проведеного аналізу трактування терміну «економічна безпека підприємства», необхідно зазначити, що головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому [6, с. 9]. Забезпечення економічної безпеки будь-якого підприємства пов’язане з ризиками.

В загальному розумінні ризик є можливістю настання в процесі реалізації прийнятих рішень несприятливих для суб’єкта господарювання наслідків [10]. В контексті забезпечення економічної безпеки це, в першу чергу, можливість реалізації тих несприятливих факторів, які є загрозами для діяльності підприємства [7, с. 245].

Економічна безпека підприємства забезпечується системою управління ризиками. Управління і ризик є взаємопов’язаними компонентами економічної системи. Управління ризиком – це комплекс управлінських дій та заходів впливу на суб’єкти господарської діяльності, який забезпечує максимально широке охоплення можливих ризиків, обґрунтоване прийняття і доведення їх впливу до оптимально можливих меж для зниження стохастичних (випадкових) негативних подій і нейтралізації їх наслідків [8, с. 168-169]. Процес управління ризиками є послідовністю дій, які можна виокремити в певні етапи з метою забезпечення економічної безпеки (рис. 1).

Етап І. Моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища – виявлення нових джерел ризику і корегування відомих факторів – умов, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності. Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику виступають:

1) джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори). Параметри, що характеризують внутрішню діяльність підприємства, є внутрішніми; зовнішніми факторами є параметри, що характеризують зовнішнє середовище суб’єкта господарювання. Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності, вважають – виробництво, обіг, управління.

2) ступінь впливу: а) фактори прямої дії – безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику; б) фактори не прямої дії – не впливають безпосередньо на дані процеси, але зумовлюють їх зміну.

Етап ІІ. Аналіз та оцінка ризиків. На даному етапі здійснюється визначення ціни (фактичні збитки суб’єкта господарювання, витрати на зниження величини цих збитків або витрати на відшкодування таких збитків та їх наслідків) та ступеню ризику. Ступінь ризику характеризується відношенням максимального і мінімального збитку до максимального і мінімального доходу від даного вкладення капіталу. При цьому, чим більший діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній ймовірності його отримання, тим вищий ступінь ризику [4, с. 14-15].

Етап ІІІ. Вибір та впровадження методів управління ризиками – обирається в залежності від виду ризику. Методи управління ризиками поділяються на: методи уникнення та/або запобігання ризику (профілактика) та страхування. Заходами профілактики виступають: відмова від ризику; мінімізація ризику, тобто зменшення розміру або імовірності можливих втрат; диверсифікація; лімітування; трансферт, або передача ризику іншим особам або організаціям. В свою чергу страхування ризиків може бути внутрішнім (за рахунок встановлення штрафних санкцій, вибору обґрунтованої «премії за ризик», формування спеціальних страхових фондів) та зовнішнім (за допомогою страхових компаній). Варто зазначити, що метод впливу на ризик підбирають з урахуванням ступеня його небезпеки: ризики з незначними сподіваними втратами доцільно просто приймати, а з середніми – використовувати заходи профілактики або страхування. Найбільш небезпечних ризиків найкраще взагалі уникати, якщо це можливо. Основна мета реалізації заходів з управління ризиками – знизити рівень впливу прояву загрозливого для підприємства фактора [7, с. 246].

Етап ІV. Аналіз отриманого результату та коригування вжитих заходів включає: контроль за реалізованими заходами, а також аналіз результатів вжитих заходів з метою їх коригування та вдосконалення системи управління ризиками.

Отже, з метою забезпечення власної економічної безпеки суб’єкту господарювання необхідно здійснювати процес управління ризиками, в основі якого лежить визначення факторів зовнішнього середовища, які можуть призвести до виникнення загроз його стабільному й ефективному розвитку. Цей процес передбачає реалізацію чотирьох основних етапів, що виконуються у визначеній послідовності. Подальшого дослідження потребують визначення найбільш вагомих ризиків та методів їх зниження враховуючи специфічні особливості діяльності кожного окремого підприємства.

Список використаних джерел:

1. Брендиков М. Экономическая безопасность промышленного предприятия (организа­ционно-методический аспект) / М. Брендиков // Консультант директора. – 2000. – №  2. – С. 7–13.

2. Бєлоусова І. А. Управлінський облік – інформаційна складова системи економічної безпеки підприємства : монографія / І. А. Бєлоусова. – К. : Дорадо-Друк, 2010. – 432 с.

3. Гапопенко В. Ф. Экономическая безопасности предприятий. Подходы и принципы / В. Ф. Гапопенко, А. А. Беспалько, А. С. Власков. – М. : «Ось-89», 2007. – 208 с.

4. Грушко В. І. Фінансові ризики : навч. посіб. / В. І. Грушко, О. І. Пилипишин. – Житомир : ЖІТІ, 1998 – 188 с.

5. Донець Л. І. Економічна безпека підприємства : навч. посіб. / Л. І. Донець, Н. В. Ващенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 240 с.

6. Кім Ю. Г. Формування системи фінансової безпеки транспортно-експедиційного підприємства : монографія / Ю. Г. Кім. – К.: ЗАТ «ДОРАДО», 2007. – 140 с.

7. Лабурцева О. І. Управління ризиком в контексті забезпечення економічної безпеки підприємства [Електронний ресурс]  / О. І. Лабурцева // Вісник КНУТД. – 2011. – № 5. –  С. 244–246. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vknutd/ 2011_5/244_246. pdf

8. Лук’янова В. В. Економічний ризик : навч. посіб. / В. В. Лук’янова, Т. В. Головач. – К. : Академ. видав., 2002. – 462 с.

9. Олейников Е. А. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) / под ред. Е. А. Олейникова. – М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997 – 288 с.

10. Уткин Э. А. Управление рисками предприятия : учеб.-практ. пособ. / Э. А. Уткин, Д. А. Фролов. – М.: ТЕИС, 2003. – 247 с.