Untitled Document

Бібік М. Р., д. е. н. Гринько Т. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПЕРЕДУМОВИ формування ефективної політики управління оборотними активами підприємства

Розвиток ринкових відносин в Україні вимагає нових підходів до управління економікою як на макрорівні, так і на рівні окремих підприємств. Особливого значення набувають проблеми запровадження нових інструментів управління оборотними активами виробничих підприємств.

Важливим напрямом удосконалення функціонування оборотних активів підприємства та підвищення ефективності управління ними в умовах трансформації економіки України є комплекс заходів, пов’язаних з підвищенням наукового рівня нормування та планування оборотного капіталу.

За змістом система управління оборотними активами підприємства – це система цілеспрямовано організованих взаємодій між об’єктом (елементами оборотних активів і джерелами їх фінансування та економічними відносинами в процесі їх формування та використання в межах даної економічної системи та у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем) та суб’єктом управління (органами управління підприємства, які приймають управлінські рішення щодо ефективного функціонування оборотних активів і капіталу) шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і економічних інструментів дослідження та трансформації взаємопов’язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища [1].

Управління оборотними активами також є пріоритетним і в загальній системі економічного управління підприємством. Визначення обсягу та структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної діяльності підприємства є цільовою установкою політики управління оборотним капіталом.

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи, що зводиться до вирішення таких двох важливих задач, як забезпечення платіжності та прийнятного обсягу, структури та рентабельності активів будь-якого підприємства.

Традиційно управління оборотними активами проводиться за двома плановими напрямками:

- формування необхідного рівня окремих видів оборотних активів і визначення їх суми в цілому;
- формування структури джерел фінансування цих активів.

Кожен з цих етапів на підприємстві передбачає обґрунтування прийнятих обсягів оборотних активів, кожної їхньої складової та найраціональнішої стратегії їх фінансування. В економічній літературі виділяють, в основному, чотири підходи до фінансування оборотних активів: ідеальний, агресивний, консервативний, компромісний [2]. Аналіз змісту підходів до фінансування оборотних активів наведено в табл. 1.

Отже, як показує зміст підходів до фінансування оборотних активів найбільш поширеним способом фінансування оборотних активів є кредиторська заборгованість. В більшості випадків сучасна ринкова логіка визначення необхідності в оборотних активах має наступний вигляд: спочатку визначається необхідність в валовому оборотному капіталі для підтримки ділової активності в планових обсягах, потім оцінюються можливості використання в обороті підприємства кредиторської заборгованості та інших залучених коштів. Необхідність у власному оборотному капіталі визначається за залишковим принципом. Професійне управління кредиторською заборгованістю дозволяє значно скоротити потребу в власних грошових коштах [3].

При наявності на підприємстві розробленої стратегії залучення капіталу збільшує можливості підприємства з розширення діяльності, дозволяє використати ефект фінансового важеля, підвищити рентабельність власного капіталу. В іншому випадку запозичені кошти замість забезпечення росту підприємства, його фінансового оздоровлення спровокують кризу на підприємстві.

Таблиця 1. Аналіз змісту підходів до фінансування оборотних активів підприємства

Підходи	Сутність	Ступінь ризикованості	Вплив на обсяги оборотних активів	Практичне використання
Ідеальний	Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів, оборотні активи дорівнюють поточним зобов’язанням, чисті оборотні активи дорівнюють нулю	Найбільш ризикована з позиції ліквідності	Характеризується постійними обсягами запасів, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості	На практиці майже не зустрічається
Агресивний	Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів та постійної частини оборотних активів, чисті оборотні активи дорівнюють постійній частині оборотних активів	Досить ризикована з позиції ліквідності та має високий ризик порушення безперервності виробництва	Характеризується створенням лише мінімально необхідних обсягів запасів, грошових коштів, проведенням жорсткої кредитної політики, а тому може призводити до фінансових витрат через зниження обсягів реалізації	Зустрічається рідко
Консервативний	Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних та оборотних активів, чисті оборотні активи дорівнюють оборотним активам	Відсутній ризик втрати ліквідності та майже не має ризику порушення безперервності виробництва	Характеризується створенням значних резервів запасів, грошових коштів, проведенням ліберальної кредитної політики, а тому знижує ефективність використання оборотних активів	Носить штучний характер
Компромісний	Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів, постійної частини оборотних активів та приблизно половини змінної частини оборотних активів, чисті оборотні активи дорівнюють сумі постійної частини оборотних активів та половині змінної частини оборотних активів	Низький рівень втрати ліквідності та має низький ризик порушення безперервності виробництва	Характеризується тим, що в окремі періоди підприємство може мати надлишкові обсяги запасів, грошових коштів	Зустрічається часто

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

- забезпечення безперебійної роботи підприємства;
- зниження обсягів вільних поточних активів і зниження витрат на їх фінансування;
- прискорення обороту оборотних активів;
- максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.

Отже, з метою ефективної стратегії фінансування власної діяльності підприємствам варто більше уваги приділяти науковому обґрунтуванню вибору довгострокових або короткострокових джерел фінансування постійної або змінної частини оборотних активів та визначенню величини чистих оборотних активів з урахуванням особливостей виробничого процесу кожного підприємства, його ринкової стратегії тощо.

Список використаних джерел:

1. Філатова З. В. Напрямки формування системи управління оборотними активами підприємства [Електронний ресурс] / З. В. Філатова, А. Г. Ротанова. – Режим доступу : http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/view/244/233.

2. Бодаренко О. С. Методологічні основи управління оборотними активами підприємств / О. С. Бодаренко // Інвестиції практика та досвід. – 2008. – №4. – С. 40–44.

3. Бочаров В. В. Корпоративные финансы / В. В. Бочаров, В. Е. Леонтьев. – СПб. : Питер, 2002. – 554 с.