Гордієнко А. В., Лихачова Я. Р., Смирнова Т. А.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ
В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
В сучасному світі ми вимушені приймати рішення в умовах невизначеності. Поступово ризик-менеджмент набирає обертів у порівнянні з іншими напрямами фінансового менеджменту. На даному етапі, ризик є невід’ємною складовою діяльності менеджера, а бізнес розглядається як свідоме прийняття ризику.
Ризик включає в себе три компоненти:
– невизначеність (неможливість визначення лише одного ходу подій);
– збиток (мінімум один результат може призвести до збитку);
– значимість (має практичне значення і охоплює інтереси хоча б одного суб’єкта).
Завдання будь-якої організації полягає у прийнятті на себе ризиків для досягнення цілей. Керівник фірми не може виключити ймовірність виникнення небажаних ситуацій, однак можна спрогнозувати розвиток події та її наслідки.
Головними завданнями ризик-менеджменту є: прогноз розвитку події, визначення можливих наслідків, виявлення ризиків та їх оцінка, постановка завдання з управління ризиками.
Становлення ризик-менеджменту в світі відносять до середини 40-х років ХХ ст. Ризик-менеджмент проходить декілька етапів розвитку. Світова фінансово-економічна криза 2007–2009 рр. стала поштовхом для початку розвитку п’ятого етапу, який пов’язують з потребами в виробництві нових підходів, що стосуються управління ризиками в економічній сфері.
На сьогоднішній день в Україні діє лише перший етап, на відміну від інших країн. На цьому етапі підприємці починають усвідомлювати необхідність ризик-менеджменту в сучасних умовах української економіки та оцінюють потреби в впровадженнях його окремих елементів [3].
Головним недоліком на фінансових ринках світу є постійне зростання ризиків, тим самим значення ризик-менеджменту для бізнесу зростає. Ризик-менеджмент за кордоном розвивається швидкими темпами. Наприклад, на Заході інтенсивно використовуються сучасні інформаційні технологій, присутня досить насичена інформаційна база фінансового ринку, відбувається закріплення відпрацьованих технік управління.
В Україні практика управління ризиками поки не отримала широкого розповсюдження в організаціях. Для фінансового ринку України стає необхідним втручання цього напряму. Така ситуація характеризується високим рівнем ризику в політичній, законодавчій, правовій сферах, кризовими явищами, коливанням цін, виробничими та галузевими факторами тощо.
Щодо всесвітнього розвитку ризик-менеджменту, то в останні роки було об’єднано підходи до управління ризиками в чотири групи, в кожній з яких виділяють певні інструменти, серед яких: система обмежень, яка дозволяє підвищити рівень безпеки в фінансовій сфері, а також диверсифікація, за допомогою якої можна зменшити сукупну схильність ризику за рахунок розподілу коштів між активами, в яких ціни є корельованими слабо або зв'язок відсутній. Ще одним інструментом є аналітична робота, яка дозволяє знизити ступінь невизначеності при прийнятті рішення. Прийняття рішень буде менш ризиковим при умові наявності більш повної і точної моделі.
Найскладнішим інструментом ризик-менеджменту є хеджування. За допомогою хеджування здійснюється усунення невизначеності майбутніх грошових потоків. Цей підхід дозволяє визначити величину майбутніх надходжень у результаті проведення операційних дій.
Для України ризик-менеджмент є проблемною зоною. При проведенні іспиту з ризик-менеджменту багато українських банків не показали належного рівня, про це свідчать збитки банківської системи розміром у 7,02 млрд грн (10 з 18 найкрупніших та 6 з 20 крупних банків), що пов’язують з відрахуваннями в резерви під активні операції банків [1].
Багато професіоналів займаються вивченням проблем управління ризиками в Україні. Проведені дослідження показали, що в нашій державі ризик-менеджмент використовується незначною кількістю підприємств. Причому, організації використовують не цілісний ризик-менеджмент, а лише його окремі елементи. У 2012 році в Україні не управляли своїми стратегічними ризиками 38–52% всіх малих та середніх підприємств, виробничими – 33–47%, маркетинговими – 43–57% [2].
Ще з початку 2012 року в економіці України почали наростати ризики, що пов’язують з кризовими явищами, макроекономічними та валютно-фінансовими дисбалансами. Хоча, в Україні давно зацікавлені питаннями щодо ризик-менеджменту, все ж необхідно розвивати цей напрям, задіяти фінансові та управлінські механізми, що відкриє перспективи подолання труднощів з найменшими втратами.
В сучасному світі ризик-менеджмент є необхідним напрямом фінансового менеджменту, який забезпечує уникнення від повторних досліджень проаналізованих факторів та пропускає потенційні джерела ризику.
Список використаних джерел: