Д. е. н. Гриценко О. А., к. е. н. Вовк І. А.

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ВІРТУАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Об’єктивні закономірності формування постіндустріальної (інформаційної та інноваційної) економіки призводить до появи нових форм раціональної організацій, що мають більшу гнучкість, можливість швидко адаптуватися до змін навколишніх процесів, генерувати нові знання та розробляти і впроваджувати інновації. Виникнення віртуальної організації є реакцією на швидкі зміни технологічних, економічних умов, процеси глобалізації, появи інформаційних мережевих систем.

Віртуальну організацію можна визначити як аморфну форму організації, що складається із проектних команд, які формуються з конкретною метою та мають гнучкий механізм досягнення цілей.

Особливості менеджменту віртуальних організацій пов’язано із формуванням інноваційних команд, в яких важливими стають інтелектуальний потенціал робітників, їх професіоналізм, індивідуальність, відповідальність, вміння працювати в команді, тому основним об’єктом управління в віртуальній організації стає компетенція. Під останньою розуміють, з одного боку особисту здатність робітника вирішувати професійні завдання, а з другого – вимоги (знання, досвід, навички) до особистих професійних якостей робітників та їх груп. Управління компетенціями передбачає вміння ідентифікувати і залучати ключові здібності робітників, що необхідні для реалізації проекту, а також їх використання для організації процесу створення і збуту продукції. Способами управління компетенціями стають: визначення вимог (завдань) проекту, пошук та оцінка можливих партнерів (виконавців), які оптимально відповідають завданням; залучення і розподіл виконавців, постійне відстеження і перерозподіл партнерів і ресурсів відповідно поставлених завдань. Носіями компетенція є робітники віртуальної фірми, тому особливого значення набуває кадровий менеджмент як сукупність механізмів, форм та методів впливу на формування, розвиток та використання персоналу організації. В системі управління персоналом віртуального підприємства, робітники як носії компетенції стають основним активом віртуального підприємства, який необхідно весь час нарощувати на відміну від традиційних форм організації, де співробітники розглядаються як джерело витрат, ускладнень та суперечностей, які потребують багато часу для їх узгодження.

Менеджер віртуальної організації повинен, з одного боку, вважати доцільним забезпечення свободи та самоорганізації співробітників, які формують гнучкість організації, а з другого – організувати управління та координацію роботи багатьох співробітників на принципах регламентації їх роботи.

Управління персоналом у віртуальній організації передбачає роботу в гнучкому інноваційному середовищі, що вимагає нестандартних підходів і рішень. Зміна завдань, що стоять перед організацією, вимагає зміни конфігурації команд, оновлення та заміни управлінських систем.

Успішне управління командою співробітників у віртуальній організації передбачає :

1) необхідність визначення цільових установок для кожного співробітника, відповідно до яких буде оцінюватися результат його роботи, внесок у реалізований проект організації;

2) створення можливості накопичення специфічного людського капіталу в організації за допомогою дистанційного навчання працівників, сприяння отриманню та збереженню нових навичок;

3) вимірювання кінцевого результату діяльності , а не процесу;

4) появу нової функції, що пов’язана із управлінням кадровими ризиками. Вони сполучені з тим, що найбільш цінні співробітники організації можуть відмовитися брати участь у новому проекті, будуть чинити опір інноваціям в організації, можуть звільнитися та ін.

5) створення та підтримка атмосфери довіри в команді. Довіра стає нематеріальним ресурсом, який не кодифікований, але виступає незримою умовою спільної діяльності. Наявність довіри означає, що на всіх стадіях створення продукту – досліджень, прийняття рішень і проведення їх у життя повинно існувати впевненість в діях кожного робітника та очікування від них заздалегідь визначених результатів. Довіра стає важливим гарантом дотримання договору між працівником і роботодавцем.

Особливість менеджменту віртуальних організацій породжується сучасним контекстом змін, що відбуваються в неоднорідних системах. Змінюється парадигма спільної діяльності, де збільшується вага пізнавальних елементів; прийняті рішення стають все більш пов'язаними; на зміну детермінізму і макси-мізації як домінантів поведінки економічних агентів приходять пристосову-ваність і творчість на основі навчання. В зв’язку з чим виникає необхідність, по-перше, розробити механізм сполученості проблем управління персоналом та управління знаннями, по-друге – вчитися керувати креативом, тобто здатністю індивіда до прийняття та створенню принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих алгоритмів мислення. Це означає зміни мотиваційних схем і програм розвитку креативності в віртуальних організаціях. У віртуальній організації знаходять свою специфіку технології управління персоналом: організація найму та відбору персоналу, оцінка їх професійних якостей, адаптація до нової ситуації, навчання в нових галузях знання, управління кар'єрою, мотивація і організація праці, управління конфліктами і стресами.

Таким чином, менеджмент у віртуальних організаціях стає новим напрямом розвитку управлінської науки, оскільки передбачає впровадження принципово нової методології пізнання та практичних способів її впровадження.