К. е. н. Хуторськой П. О., Дейнега К. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

Становлення ринкової системи господарювання та розвиток конкурентних відносин між її суб’єктами в Україні вимагають впровадження одночасно керів­ного та керованого організаційно-економічного механізму, здатного забезпе­чити стабільне ефективне високоприбуткове функціонування найважливіших струк­­­турних одиниць – промислових підприємств – та мобільно інтенсифі­ку­вати відтворювальні процеси як на локальному, так і на глобальному рівнях. В умовах зростання нестабільності навколишнього середовища і складнощів ведення бізнесу підвищення якості управління ґрунтується на принципі управ­ління результатами на основі ключових показників ефективності, що робить процес управління результатами предметним і об’єктивним. У зв’язку з цим актуалі­зується вирішення питання вибору найбільш важливих шляхів під­вищення ефективності ринкової діяльності промислових підприємств.

Дослідженням показників підвищення ефективності роботи підприємства займалися такі відомі учені-економісти, як М. В. Афанасьєв [1], О. Б. Плоха, Л. В. Безкоровайна [2], П. Друкер [3], В. В. Пастухова, О. Є. Кузьмін, Н. Я. Пет­ри­шин, І. Л. Решетнікова, Л. О. Шишмарьова, Л. М. Попова та ін.

Зацікавленість фахівців у сфері управління промислових підприємств з точки зору забезпечення ефективності їх діяльності не послаблюється з часом, а відсутність узгодженого погляду науковців щодо визначення поняття «ефек­тивність» підприємства потребує проведення подальших досліджень у цьому напрямку. За результатами аналізу економічної літератури за даним напрямком було сформульоване визначення поняття ефективності діяльності промислового підприємства: «Ефективність – це важлива економічна категорія, яка вира­жається у соціально-економічному досягненні поставлених цілей підприємства (організації) та його адаптації до нестабільного середовища і характеризується співвідношенням отриманих результатів (ефекту) усіх видів діяльності (бізнес-процесів) і витрат усіх видів ресурсів, задіяних для їх здобуття, що приведені до єдиного виміру у часі» [4, с. 105].

Відомо, що безпосередня зміна об’єктивних умов виробництва, яка веде до зростання його ефективності, є фактором, а напрям змін – шляхом цього зрос­тання. Управління факторами сприяє створенню механізму пошуку шляхів, резервів підвищення ефективності діяльності підприємств машинобудування, що потребує у свою чергу визначення їх сукупності та надання характеристик за кожним із них. Вивчення досвіду роботи підприємств та аналіз спеціальної літератури з досліджуваної проблеми надали підставу запропонувати таку сукупність напрямків змін, тобто шляхів забезпечення ефективності діяльності машинобудівних підприємств у сучасних умовах господарювання [5]:

– диверсифікація виробництва, проведення якої знижує ризик банкрутства підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища;

– забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що створює міцний фінансовий базис для реалізації стратегії розвитку під­приємства;

– ефективний маркетинг, котрий забезпечує стабільність ринкових позицій підприємства не тільки у короткостроковій, але й у довгостроковій перспективі;

– стратегічне інвестування, яке має за мету створення цінностей під­приємства на основі ефективних інвестицій;

– діагностика збалансованої системи стратегічних показників діяльності підприємства, регулярне проведення якої забезпечує стійке функціонування підприємства та його розвиток у перспективі;

– ефективне управління активами підприємства, що дозволяє оптимізувати грошові потоки за рахунок оптимізації орендних відносин;

– максимальне застосування аутсорсингу, котрий є ефективним управ­лінським інструментом підвищення ступеня адаптованості підприємства до мінливих умов конкурентного середовища, оптимізації та підвищення ефектив­ності бізнесу;

– застосування функціонально-вартісного аналізу – високоефективного ме­тоду зниження витрат виробництва і виявлення резервів, який можна успішно застосовувати як на етапі підготовки рішень, так й у процесі виробництва;

– моніторинг фінансового стану підприємства, регулярне проведення якого надає можливості раннього виявлення симптомів кризи, ознак імовірності банкрутства підприємства;

– проведення бенчмаркетингових досліджень, що передбачає планування діяльності підприємства на основі безперервного процесу оцінки рівня своєї продукції, послуг і методів роботи у порівнянні із підприємствами бенчмарк;

– раціональний розподіл та використання ресурсів підприємства у відпо­відності до завдань його бізнес-плану, що сприятиме стабільної та ефективної діяльності підприємства у мінливому бізнес-середовищі;

– формування та ефективне управління портфоліо стратегічних інвести­ційних програм і проектів, що забезпечує максимальне підвищення вірогідності створення реальної цінності підприємства за допомогою програм і проектів проведення перетворень;

– аналіз драйверів створення цінності підприємства на фінансовому рівні, що дозволяє розробити ефективну систему виміру цінності підприємства для власників;

– формування та реалізація стратегії брендингу, котра сприяє просуванню товарів та послуг підприємства, формує відданість споживача, створює стійку конкурентоспроможність підприємства;

– формування та реалізація кайдзен стратегії, яка фокусується на безпе­рервному вдосконаленні процесів виробництва, розробки допоміжних бізнес-процесів і управління, а також усіх інших аспектів життєдіяльності під­приємства;

– розробка системи антимоббингу, використання якої забезпечує ефектив­ність праці персоналу за рахунок створення позитивного психологічного клімату у колективі;

– формування та реалізація ефективної стратегії управління персоналом, у тому разі із застосуванням технології коучингу, що сприяє професійному уп­рав­­лін­ському розвитку, високоякісній продуктивній праці персоналу під­при­єм­ства на ос­нові ефективної системи мотивації; забезпечує вирішення постав­лених задач через розвиток у працівників самостійності і відповідальності за кінцевий результат.

 Рух до забезпечення максимальної ефективності діяльності вітчизняних промислових підприємств припускає використання усіх факторів і шляхів у їх певному поєднанні. Проблема зводиться за сутністю до пошуку найкращих варіантів таких поєднань та їх здійсненню. При цьому, практична значущість даного науково-методичного підходу збільшується за рахунок сформованого переліку сучасних шляхів забезпечення ефективності діяльності підприємств та запропонованого алгоритму його реалізації.

 

Список використаних джерел:

  1. Афанасьєв М. В. Економіка підприємства : навч.-метод, посібник / М. В. Афанасьєв, О. Б. Плоха. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. – 320 с.
  2. Безкоровайна Л. В. Організаційно-економічний механізм ефективної операційної діяль­ності підприємства : автореф. дис. канд. екон. наук : 08.06.01 / Л. В. Безкоровайна: [Хар­ківський національний економічний ун-т]. – Х., 2006. – 20 с.
  3. Друкер П. Управление, нацеленное на результаты : пер. с англ. / П. Друкер. – М. : Технол. шк. бизнеса, 1993. – 192 с.
  4. Управління підприємством в умовах ринку : теоретичні та практичні аспекти : моно­графія / Соколова Л. В., Верясова Г. М., Соколов О. Є. та ін.; за заг. ред. Л. В. Со­ко­лової. – Х. : ТОВ «Компанія СМІТ», 2012. – 312 с
  5. Соколов О. Є. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємств машинобуду­вання / О. Є. Соколов // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» : зб. наук. праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х. : НТУ «ХПІ», 2012. – № 06 – 197 с.