К. е. н. Хуторськой П. О., Неклеса І. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ

НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

Вирішення проблеми ефективного розвитку та зростання виробничого потенціалу підприємств потребує створення системи управління виробництвом, в основу якої має бути покладено формування інформації про виробничі запаси підприємства. Тому розробка та впровадження основних напрямів підвищення ефективності діяльності підприємств передбачає вдоскона­лення обліку і конт­ро­лю виробничих запасів, які забезпечують менеджерів і керівників належною інформацією для прийняття управлінських рішень.

Вирішенню проблем управління запасами присвятили свої дослідження зарубіжні та вітчизняні економісти: Ф. Ф. Бутинець, П. С. Безруких, С. Ф. Голов, В. І. Єфіменко, М. С. Пушкар, Н. М. Ткаченко, І. А. Бланк, І. Б. Швець, І. А. Бон­дарєва, Р. З. Чейз, Н. Дж. Еквілайн, Р. Ф. Якобс, В. С. Лень, Х. Й. Фольмут та ін.

У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одно­разово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю пере­носять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і вироб­ничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неодно­значно.

В Україні визначення терміну «запаси» наведено у П(С) БО 9 «Запаси» [1], відповідно до п. 4 якого «запаси –  активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі ви­роб­ництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством».

Досить ґрунтовно представлена класифікація виробничих запасів згідно Плану рахунків, який складений на основі наукового обґрунтування класи­фікації виробничих запасів (рис. 1).

Мета управління виробничими запасами – забезпечити в потрібний момент потрібну кіль­кість сировини і матеріалів для виробництва запланованої продук­ції. Від того, як буде вес­тись управління запасами, значною мірою за­лежать фінансові результати діяльності підпри­ємства [5].

Для оптимального управління запасами використовують метод «АВС», що дає змогу значно спростити контроль, зосередивши увагу на відносно надійній кількості позицій, які є дефіцитними або дуже дорогими. Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом – XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживанні [2]. Відмічають систему управління запа­сами при фіксованому розмірі замовлення. Основним чинником системи є еко­номічно обґрунтований розмір замовлення, який не змінюється за жодних умов. Перевага системи управління запасами при фіксованому інтервалі часу між замовленнями полягає в тому, що можна замовляти різні за обсягами партії [4]. Ще одним із видів систем управління запасами є система управління запасами при встановленій періодичності поповнення запасів до постійного рівня. Її сут­ність полягає в тому, що замовлення на матеріали здійснюються не тільки за­леж­но від часу, а й з урахуванням точки замовлення, тобто вона дає можливість реагувати на значні коливання попиту на матеріали [3].

 

imageimage

Рис. 1. Структура виробничих запасів згідно діючого Плану рахунків

 

У процесі аналізу виробничих запасів особливого значення надають ви­вченню причин зміни матеріаломісткості продукції. Проводиться такий аналіз на трьох рівнях [6]:

1) матеріаломісткість всієї виробленої підприємством валової продукції;

2) матеріаломісткість конкретного виду продукції;

3) матеріаломісткість одиниці продукції (питома матеріаломісткість).

Отже, управління запасами вітчизняних підприємств має бути спрямоване на визначення їх оптимального обсягу та зниження витрат, пов’яза­них з їх утри­манням. Основні моделі управління запасами базуються на певних припу­щен­нях та не враховують обмеженості терміну придатності як сировини, так і кінце­вого продукту, що в загальному випадку призводить до збільшення витрат на збері­гання матеріальних ресурсів на величину суми зіпсованої про­дукції у грошовому виразі. Постійний аналіз запасів дає можливість запобігти негативних тенденцій тих факторів, які можуть завадити виконувати основні завдання підприємства.

 

Список використаних джерел: