Кочеткова Ю.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ
СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
У сучасних умовах становлення ринкових відносин в Україні особливої актуальності для підприємств, що прагнуть довгострокового успіху у складному динамічному середовищі, набуває питання ефективного стратегічного управління і використання сучасних інструментів стратегічного розвитку.
Необхідність розвитку та застосування стратегічного менеджменту як типу управління обумовлена тим, що підприємство змушене здійснювати свою діяльність в умовах непередбачуваної динамічно мінливого зовнішнього середовища. Сутність стратегічного управління змінюється відповідно до зміни умов зовнішнього середовища. Існує багато шкіл, які розвивають даний напрямок у менеджменті. Розвиток шкіл стратегічного управління почався після змін, що відбувалися у навколишньому середовищі.
Останніми роками підприємства та організації переходять до нового механізму функціонування, де щось – залишається від попереднього етапу розвитку, а щось – тільки створюється (нові умови, явища, відносини тощо). Проходить процес зламу старих структур і методів господарювання, які перешкоджають руху вперед, за необхідності одночасного збереження тих надбань, що підтримуватимуть особливість та неповторність національних організацій, які можуть сприяти зміцненню та розвитку як кожного окремого підприємства, так і економіки в цілому.
Умови функціонування підприємств та організацій нині різко змінюються на макро- та мікроекономічному рівнях. Так, підприємства в умовах централізовано-планової економіки відрізнялися від аналогічних орієнтованих на ринок підприємств як за окремими характеристиками, наприклад за розмірами (у СРСР та в Україні переважали великі, іноді гігантські підприємства), так і за «поводженням» у зовнішньому середовищі, яке характеризувалося несамостійністю, зарегульованістю у прийнятті рішень. Кожному підприємству тепер потрібно самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися іншим способом на іншому рівні. Стратегічний рівень підприємства (організації) – це рівень його готовності до ефективних дій у середовищі його функціонування завдяки розробці та реалізації обґрунтованих стратегічних рішень, що враховують можливості та обмеження розвитку цього підприємства. Наявність стратегічного мислення дає змогу створити стратегічно орієнтоване підприємство.
Стратегічно орієнтоване підприємство – це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою засадою в діяльності персоналу підприємства, і насамперед – вищого його керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який допомагає розробляти й використовувати інтегровану систему стратегічних планів, причому поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів, тобто йдеться про стратегічну поведінку організації та персоналу [1]. Таке підприємство має доволі суттєві конкурентні переваги порівняно з «нестратегічними».
В умовах ринкової економіки для досягнення конкурентоспроможності виробленої продукції і реалізації її в запланованому обсязі особливу увагу підприємства повинні приділяти стратегіям розвитку певних товарів.
Правильний вибір таких стратегій забезпечує максимально прибуткове функціонування. При цьому виникає синергетичний ефект, який досягається завдяки взаємопідтримці і взаємодоповнюваності різних напрямків діяльності організації, її окремих господарських підрозділів. Стратегію того чи іншого товару необхідно розробляти, виходячи зі стадії його життєвого циклу. Це обумовлено тим, що для різних стадій характерні різні склади і обсяги витрачених ресурсів і одержуваного прибутку. Як наслідок, на кожній з них перед підприємством стоять різні завдання, які треба тісно пов'язувати із загальною стратегією розвитку. Так як будь-який товар в якийсь момент входить у стадію спаду і закінчує своє існування, то доводиться постійно працювати над програмою випуску нової продукції. В ідеальному варіанті розробка та підготовка до запуску нових виробів повинна фінансово підтримуватися за рахунок грошових потоків від реалізації товарів, що знаходяться на стадіях уповільненого зростання та насичення, з тим, щоб забезпечити випуск новинок перш, ніж наступить період занепаду. Це викликано тим, що на етапі зародження товару потрібні значні ресурси для виконання НДДКР, вивчення ринку, конструювання, налагодження виробничої лінії і т.п. [2].
Вибір типу загальних стратегій, як основи формування стратегічного набору, залежить від обраних місії й цілей підприємства та його фінансового стану. Фінансово стійкі сільськогосподарські підприємства організовують діяльність за стратегіями стабільності чи зростання. Стратегічними альтернативами для збиткових господарств є ліквідація або розвиток через успішну реалізацію антикризової стратегії. В кінцевому рахунку конкурентоспроможність українських підприємств буде забезпечуватися їх зростанням.
Впровадження комплексної системи управління реалізацією стратегічного набору у практику діяльності підприємств, реалізація всіх елементів до складу її функціональних системи і підсистем, забезпечать комплексний, системний, маркетинговий підхід до управління реалізацією стратегічного набору підприємств в умовах ринкової економіки, будуть сприяти ефективній реалізації розроблених стратегій, зміцненню стратегічної позиції підприємства у динамічному середовищі, досягненню синергетичного ефекту при реалізації стратегічного набору і на цій основі сприятимуть завоюванню і утриманню стійких конкурентних позицій на ринку у перспективі.
Список використаних джерел: