Колодяжний І. М., Власенко М. О.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ВПЛИВ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
НА СУЧАСНІ ПІДПРИЄМСТВА
Латинський термін «integratio» означає заповнення, відновлення якоїсь єдності. Слід розрізняти два аспекти інтеграції: інтеграція як структурна реорганізація підприємств і об’єднань (промислова інтеграція) та інтеграція підприємств у нові ринкові умови.
Промислова інтеграція в широкому значенні характеризується як багатосторонній процес, завдяки якому забезпечується виробництво необхідної для суспільства кількості предметів і продукції на основі поєднання діяльності промислових підприємств та інших тісно пов’язаних із ними галузей. Промислова інтеграція також є процесом зближення і поєднання галузей промисловості, що приводить до органічного синтезу цих важливих сфер суспільного виробництва і праці, їх гармонійної соціально-економічної єдності. Сутність інтеграційних процесів у промисловості полягає у становленні нової цілісності [1]. У цьому сенсі інтеграція промислових підприємств трактується як процес наростання тісноти зв’язків між ними, що приводить до їх зближення й появи нових загальних ознак, зокрема у результаті структурної реорганізації підприємств шляхом об’єднання. Інтеграція передбачає найбільш поширені організаційні форми: картель, консорціум, пул, синдикат, трест і концерн. До вищезазначених інтеграційних форм слід додати ще фінансово-промислові групи, головною відмінною особливістю яких є чітка проектно-цільова спрямованість і державне регулювання процесу їх формування та функціонування [2].
Розрізняють горизонтальну та вертикальну інтеграції підприємств. Горизонтальна інтеграція є формою організаційного об’єднання промислових підприємств з однорідною діяльністю при високому рівні концентрації і спеціалізації. Вона зумовлює створення нових спеціалізованих виробничих одиниць, пов’язаних між собою організаційно й технологічно. Інтегровані підприємства повністю або частково втрачають юридичну й економічну самостійність. Вертикальна інтеграція розглядається як форма організаційного об’єднання промислових підприємств, а також сфер допоміжної діяльності, що забезпечує єдність і безперервність відтворювального і технологічного процесів (від виробництва сировини до випуску і доставки споживачу готової продукції) і найкраще використання господарських ресурсів. Інтегровані підприємства повністю або частково втрачають юридичну й економічну самостійність. Конкретним виразом вертикальної інтеграції є створення промислових підприємств, комбінатів.
Інтеграція підприємств у нові ринкові умови може відбуватися на декількох рівнях: макроекономічна інтеграція (транснаціональні корпорації), міжрегіональна інтеграція (асоціації та союзи), мікроекономічна інтеграція (підприємства й організації, які вступають у різні форми організаційно-економічних відносин у процесі виробництва товарів і послуг) [3].
Імплементація європейських політик і практик в Україні у процесі реалізації угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС створить передумови для інтеграції вітчизняних підприємств у нові ринкові умови. Уніфікація відповідної нормативно-правової бази та регуляторних практик із відповідним регулюванням і практиками в ЄС має полегшити доступ українських компаній на європейський ринок та стати поштовхом до підвищення конкурентоспроможності. Водночас, така гармонізація зробить Україну більш привабливою для іноземних компаній, розширення присутності яких на українському ринку приведе до посилення конкуренції з українськими підприємствами [4]. Для успішної інтеграції вітчизняних підприємств до європейських і світових ринків необхідними є [5]:
Таким чином, посилення внутрішньої та зовнішньої конкуренції вимагатиме нових підходів та більшої уваги до стратегічних рішень, пошуку нових шляхів підвищення конкурентоспроможності для вітчизняних підприємств в умовах інтеграції.