Untitled Document

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

ЩОДО ВИБОРУ ІНСТРУМЕНТІВ ПІДТРИМКИ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних інтеграційних умовах функціонування будь-якого підприємства постійно ускладнюється через неухильне подорожчання основних матеріалів, сировини та енергоносіїв при неможливості адекватного підвищення цін на власну продукцію через погіршення купівельної спроможності споживачів, складності утримування власного сегменту збуту продукції в умовах жорсткої конкуренції, значну дебіторську й кредиторську заборгованість внаслідок діючого порядку розрахунків з відкладеними платежами та ін. В таких умовах заплановані економічні результати діяльності підприємств все більше стають непередбачуваними, значна частка з них балансує на грані, нерідко – у зоні збитковості та загрози призупинення функціонування, через що увагу вчених та практичних робітників останнім часом все більше приваблює проблема розробки більш ефективних інструментів підтримки економічного стану діяльності підприємств в інтеграційних умовах.

Очевидно, що класичний менеджмент, який власне й створювався як інструмент ефективного управління підприємством за допомогою своїх функцій – планування, організації, мотивації, контролю, регулювання, перестав відповідати своїй цілі при роботі підприємств в умовах, коли загальносвітовий процес наростання змінності ринкового середовища привів до того, що темпи змінюваності потреб у новій продукції стали випереджати темпи супутніх коректувань діяльності усередині підприємств. Саме під впливом об’єктивних процесів прискорення змінюваності ринкового середовища було визнано необхідність підвищення ролі зворотного зв’язку, який відображає інформацію про ступінь досягнення системою цілей свого функціонування, що вперше доведено Норбертом Вінером у своїй найважливішій роботі 1948 року «Кібернетика, або управління і зв'язок у тварині і машині». Звідси випливає висновок, що система підприємства, для забезпечення його ефективного функціонування, повинна мати відповідну елементну базу, що реалізує функцію зворотного зв'язку, як каналу надходження сигналів про те, якою мірою поставлені цілі й завдання досягаються, а якою – ні. Розуміння того, що ні управління становищем підприємства на ринку, ні управління його фінансовими показниками, які відображають кінцевий стан активів і пасивів, не гарантують досягнення поставлених цілей без перетворень усередині підприємств стимулювало дослідження й розробку механізмів безпосереднього контролю економічних показників, зокрема, беззбиткового обсягу виробництва і продажів, підвищення відповідальності підрозділів в межах цілісної системи контролінгу, у тому числі – за виконання планів доходів і витрат, що подаються у вигляді бюджетів в межах єдиної концепції бюджетування (або бюджетного управління).

Підтримка поточного рівня беззбиткового обсягу виробництва в умовах застосування принципів контролінгу й бюджетування, зокрема, потребує моніторингу поточного стану таких найважливіших економічних показників як продажні ціни, обсягі реалізації, собівартість продукції, закупівельні ціни на сировину, що в цілому складає умови для застосування такого нового інструменту підтримки економічного стану підприємства як управління його економічною стійкостю.

Під економічною стійкістю вважається можливість підприємства протистояти негативному впливу зовнішнього середовища шляхом систематичного моніторингу й попередження можливої втрати рентабельного стану, а в разі потреби – своєчасного використання наявних резервів відновлення беззбиткового стану своєї роботи. Очевидно, міру стійкості, властиву підприємству на випадок різкого подорожчання закупівельних матеріалів, слід пов’язувати з перевищенням ціною Ц її собівартості С. Коли витрати дорівнюють ціні, резерву стійкості не залишилося. Подальше зростання собівартості понад продажну ціну продукції означає збитковість діяльності, яка може бути подолана внаслідок запровадження управлінських заходів, спрямованих на зменшення витрат у складі ціни продукції як за рахунок здешевлення закупівельних цін, так і зменшення інших операційних витрат. Таким чином, мірою економічної стійкості підприємства Кст можна вважати відношення продажної ціни продукції Ц до її собівартості С у кожен момент часу, тобто:

Таблиця 1. Компенсаторні механізми підтримки беззбиткової роботи підприємства

Компенсаторний механізм (КМ)	Керований параметр, що відображає резерв підтримки стійкості	Обмеження використання компенсаторних механізмів
1. Використання прибутку в складі ціни продукції	Прибуток П	Зменшення прибутку до 0
2. Використання резервів економії витрат у складі собівартості (у комплексі з п.1)	Зменшення собівартості Св за рахунок економії витрат при незмінних продажних цінах Ц	Підтримка рівня беззбитковості, тобто Кст ≥1
3. Підвищення продажних цін, в разі можливості (додатково до пп. 1,2)	Продаж продукції за підвищеними цінами Ц+∆Ц	Підвищення ціни, хоча б до зрівняння Ц = С, при можливості, до Ц ≥ С
4. Збільшення обсягів продажів (додатково до пп. 1,2,3), можливо, одночасно зі зменшенням продажної ціни	Зниження частки постійних витрат у складі собівартості продукції ∆Спост при збільшенні обсягів продажів за зниженими цінами	Контроль зниження продажної ціни не нижче собівартості, тобто Ц ≥ С

У табл. 1 представимо компенсаторні механізми підтримки рівня беззбиткової роботи підприємства в процесі управління його економічною стійкістю.

Організація систематичного управління стійкістю підприємства потребує розв'язання низки завдань стосовно введення в практику підприємства системи показників його стійкості, оперативного моніторингу рівня стійкості підприємства в різних сферах його взаємодії із середовищем, своєчасного прийняття рішень з підтримки необхідного рівня стійкості, розробки положення про систему управління стійкістю підприємства, яке регламентувало б обов'язки, права й відповідальність підрозділів підприємства в процесі здійснення даної діяльності.