Мельникова Г. М., Власенко М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Даний етап розвитку економіки України характеризується крім загострення політичної ситуації в країні, ще й складною економічною ситуацією. Довго­тривалий занепад виробництва призвів до того, що левова частка вітчизняних промислових підприємств має в розпорядженні вщент зношені як фізично, так і морально основні виробничі фонди. Основні фонди (засоби) є визначальною скла­­довою усієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Від під­ви­щен­ня ефективності їх використання залежить не тільки доля конкретного господа­рюючого суб’єкта, а й розвиток економічної системи України.

Проблему пошуку резервів підвищення ефективності використання основ­них фондів підприємства досліджували і описали у своїх роботах такі еконо­місти, як С. Ф. Покропивниq, В. І. Мацибора, В. К. Збарський, І. О. Чорна, І. О. Бо­рисюк, та інші. Значний внесок у дослідження даної проблеми зробили і такі вчені, як: Брова О. Г., Леонова Л. О., особливо слід відмітити праці А. Подде­рьогіної, Я. Манівчука, В. А. Ткаченка, В. В Бабича та ін.

В них відзначається важлива роль аналізу фактичного стану та структури основних виробничих фондів в процесі господарювання підприємства, а також розглядаються найважливіші фактори, що впливають на рівень ефективності їх використання та обґрунтовується необхідність постійного його аналізу та по­шуку шляхів підвищення. Разом з тим, залишається цілий ряд проблем, які по­тре­бують подальших досліджень.

В економічній літературі існує багато пояснень терміна «основні засоби». С. Покропивний визначає основні засоби як засоби праці, які мають вартість; функціонують у виробництві тривалий час, у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що вироб­ляється (на виконані роботи або послуги), частинами в міру зношення [5].

У Податковому кодексі України існує інше визначення основних засобів. «Основні засоби» – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотеч­них і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються плат­ником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або мо­раль­ним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або один операційний цикл, якщо він довший за один рік) [4].

На думку В. Бабича, основні засоби підприємства – це сукупність мате­ріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері й вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом [2].

Ефективність основних засобів являє собою отриманий ефект, що співвід­носиться з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досяг­ненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил у порівнянні з витратами праці, використаними на створення суспільного про­дук­ту. Від ефективності використання залежать збільшення обсягів виробництва та отримуваних прибутків. Отже, проблема підвищення ефективності стає однією з найважливіших у процесі аналізу та дослідження роботи підприємства.

Для того щоб підприємство було прибутковим, необхідно приділяти увагу кількісному та якісному вдосконаленню основних виробничих фондів, але одним із найважливіших факторів удосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці.

Дослідження ефективності використання діючих основних засобів пока­зу­ють, що існує два шляхи її підвищення:

1) інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устатку­вання та збільшенням рівня використання їхньої потужності;

2) екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні ціло­змінних і внутрішньо-змінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змін­ності. Саме збільшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, кваліфікований догляд і ремонт є економічно виправданими.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устатку­вання є максимально можливе скорочення його простоїв, що спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадо­віль­ною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устатку­вання; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо [3].

На наш погляд, однією з важливих проблем ефективного використання ос­нов­­них фондів є відмова більшості підприємств від системи планово-попе­реджу­вальних ремонтів та перехід на стратегію ремонту «за технічним станом» з конт­ро­лем параметрів, що визначають стан устаткування.

Список використаних джерел:

1.       Азаренков Г. Ф. Економічний аналіз : навч. посіб. / Г. Ф. Азаренков, З. Ф. Петряєва, Г. Г. Хме­ленко. – Ч. З. –  Х. : Вид-во ХНЕУ, 2004. – 248 с.

2.       Бабич В. В. Бухгалтерский учет на предприятиях малого бизнеса в Украине / B. В. Бабич, Е. И. Свидерский. – 2-е изд., испр. и доп. – К. : ОНПИ Либра, Укр. ИНТЗИ, 1992.

3.       Економіка підприємства: уведення в спеціальність : навч. посіб. / за наук. і заг. ред. В.  А. Ткаченка. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – С. 99.

4.       Податковий кодекс України /Редакція від 03.02.2013 – п.п. 14.1.138.

5.       Покропивний С. Ф. Економіка підприємства : в 2 т. / С. Ф. Покропивний.– К. : Хвиля-Прес; Донецьк : Пошук, 1995. – Т. 1.