Полубан В. П.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

В УПРАВЛІННІ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

У сучасних реаліях політика управління дебіторською заборгованістю вважається неактуальною. Більш традиційні підходи акцентували на управлінні дебі­торською заборгованістю набагато більше уваги, що відповідає також і за­хід­ній практиці управління підприємствами. Однак західна практика управління дебіторською заборгованістю не пов’язується з оптимізацією обмежених ресур­сів, що залучаються у виробництво.

Поняття дебіторської заборгованості проаналізовано у працях багатьох науков­ців, як і особливості управління нею на підприємствах. Зокрема відо­мими є праці наступних вчених: А. М. Гаджинского, Н. Л. Зайцевої, Є. С. Стоя­но­вої, І. А. Бланка та інших.

Управління дебіторською заборгованістю на підприємстві тісно пов’язу­ється із його кредитною політикою. Не існує єдиної кредитної політики для всіх підприємств. Різні підприємства по своєму практикують власну кредитну по­літику, спираючись на економічні, політичні, географічні, організаційні та інші фактори.

Дебіторська заборгованість за своїм змістом − це сума боргу підприємства від інших юридичних осіб. Дебіторська заборгованість при безготівкових роз­рахунках являє собою результат об’єктивного процесу господарської діяльності підприємства і уособлює його ставлення до кредитування дебіторів.

За характером утворення дебіторська заборгованість поділяється на нор­маль­ну і невиправдану. Невиправдана дебіторська заборгованість, та яка виник­ла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, виникнення нестач і розкрадань. Нормальна заборгованість підприємства обумовлена ходом виконання виробничої програми підприємства.

Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей є однією з характеристик фінансової стійкості підприємства та ефективності фінансового ме­неджменту. У практиці фінансової діяльності багатьох підприємств скла­дається ситуація, яка робить невигідним зниження дебіторської заборгованості без зміни кредиторської (зобов’язань). Зменшення дебіторської заборгованості знижує коефіцієнт покриття (ліквідності), підприємство набуває ознак неплато­спроможності і стає вразливим з боку держорганів і кредиторів.

Зростання дебіторської заборгованості буває не лише при розширені обся­гів діяльності, а й при уповільненні оборотності у зв’язку з погіршенням стану розрахунків. Дебіторська заборгованість характеризує відволікання коштів з обо­роту даного підприємства. В управлінні підприємством часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Причина цього часто полягає у більш низькій швидкості обертання кредитор­ської заборгованості порівняно з дебіторською. Менший обсяг дебіторської за­бор­го­ваності порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспро­мож­ності покупців.

Є багато способів зменшення дебіторської заборгованості. Одним з голов­них способів є своєчасне здійснення всіх процедур документообігу з контраген­та­ми, а саме виставлення рахунків організаціям, які отримали товар або послугу і повинні оплатити її найближчим часом, а також здійснення контролю оплати зазначених рахунків. У сучасній практиці фінансового менеджменту також ви­ко­ристовують практику продажу зобов’язань дебіторів, факторинг. При цьому виникають додаткові трансакційні витрати для підприємства, але якщо вони не перевищують рівень рентабельності всіх активів, то продаж заборгованості має фінансовий сенс.

При різноманітних ситуаціях, які можуть статися на підприємстві, інколи буває необхідним забезпечити зростання дебіторської заборгованості, що в май­бутньому сприятиме збільшенню обсягу від реалізації. Зростання дебіторської заборгованості також може бути сприятливим, коли змінюється система розрахунків підприємства з дебіторами, впроваджуються різні форми товарного кредиту, відтермінування сплати за спожиту продукцію тощо. Водночас слід пам’ятати, що сповільнення обороту коштів завжди негативно впливає на рентабельність діяльності підприємства. Зростання дебіторської заборгованості як наслідок кредитної політики підприємства є альтернативою «цінових воєн» підприємства на високо конкурентних ринках і несе менше фінансових втрат, даючи можливість захопити додатковий сегмент.

Таким чином, дебіторська заборгованість – дуже важливий чинник ефек­тив­ності діяльності підприємства, отже, кредитна політика є необхідним струк­тур­ним елементом фінансової політики підприємства. Напрями управління дебі­торською заборгованістю підприємства можуть бути абсолютно протилеж­ними і залежати від його тактичних цілей.

Список використаних джерел:

1.       Басовский Л. Є. Економічний аналіз: Комплексний економічний аналіз господарської діяльності підприємстві / Л. Є. Басовский. – Львів : ИНФРА-М, 2010. – 222 с.

2.       Бауерокс Д. Е. Фінанси / Д. Е. Бауерокс, Д. Е. Клосс. – К. : ИНФРА-М, 2012. – 640 с.

3.       Береза С. Л. Класифікація дебіторської заборгованості / С. Л. Береза // Вісник ЖІТІ. – 2007. – 207 с.

4.       Добринська В. В. Дебіторська заборгованість. Шляхи управління / В. В. Добринська. – К. : Брандесс, 2011. – 143 с.

5.       Дебіторська заборгованість [Електронний ресурс]: П(с)БО 10 (зі змінами і допов­нен­нями) – Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua