Семендяєва О. П., Власенко М. О.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 АБО ЖІНКИ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ

 

Необхідність дослідження гендерних аспектів менеджменту обумовлена динамічним залученням жінок до управління економікою. Ґендер (англ. gender – «стать», від лат. genus – «рід») – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біо­логічні відмінності.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні значно розширюється дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки. Ця тенденція від­по­­відає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою еконо­мікою, де жінки очолюють приблизно 30 % малих і середніх фірм. Перед­ба­чається, що в недалекому майбутньому ця частка складе 50 % підприємств. Особ­ливого значення набуває питання про роль і місце жінки в системі менедж­мен­ту для таких видів діяльності як готельне і ресторанне господарство, ту­ризм, оптова і роздрібна торгівля, обслуговування, де частка жінок досягає 90 % [1]. Таким чином, аналіз демографічної ситуації та сучасних тенденцій розвитку економіки дозволяють прогнозувати подальше зростання жіночого компоненту в економіці, і зокрема, в управлінні. Участь жінок в управлінні підприємствами має свої особливості [2].

По-перше, мотивація трудової діяльності жінки має певні відмінності. Відома п’ятирівнева піраміда потреб А. Маслоу в гендерному аспекті зазнає значних коректур на кожному ступені. Так, наприклад, жінки мають рухливу мотиваційну структуру, вони можуть реагувати з великими відмінностями. Наприклад, якщо жінка відчуває себе соціально захищеною, щаслива в шлюбі, родині, то вона надає менше значення своїм відносинам з колегами і, як пра­вило, не прагне до лідерства в організації. Проте, вона ж може прагнути ствер­дження самостійного статусу в цілях самоактуалізації і підтвердження власної «повноцінності». Життя чоловіка наповнене проблемами кар’єри і роботи, він високо цінує позародинні відносини, наприклад, спілкування в колі колег або друзів. Позиція жінки змінюється, якщо вона самотня або працює через мате­ріальну необхідність.

По-друге, жінка емоційніша, і ця риса особливо характеризує жіночий стиль управління. У різних ситуаціях реакція жінки-керівника відрізняється від реакції чоловіка: емоційно вона більш яскрава і багатша. Жінка «близько до серця» приймає все, що пов’язано з роботою. Жінка більше схильна «програ­вати» ситуацію, переживати можливий перебіг подій. При ухваленні рішень жінка-менеджер частіше покладається на свої відчуття, інтуїцію, знамениту жіночу логіку, вона схильна поводитися як цілісна особистість, чуйна до біль­шос­ті аспектів проблеми, що мають для неї також і емоційне значення. Але вна­слідок підвищеного рівня емоційності жінка більш образлива, болючіше реагує на критику, грубість що не дозволяє їй завжди бути об’єктивною і поводитися конструктивно. Зайву емоційність вважають серйозним недоліком жіночої мо­делі управління, оскільки вона є джерелом несправедливості і невпевненості, при­чиною багатьох конфліктів.

По-третє, у взаєминах із зовнішнім середовищем жіночий стиль управління відрізняється великою гнучкістю, ситуативністю, умінням адаптуватися до обставин, що склалися. Відмова від скарг на неможливість перетворень і по­шуку винуватих дає можливість жінці-керівникові успішно діяти в рамках за­даних обмежень.

По-четверте, визначальною особливістю жінки-керівника є допитливість. У більшості випадків вона реалізується в позитивному напрямі як прагнення розширювати свій кругозір через спілкування, встановлення нових контактів, збір додаткової інформації. Проте нерідко ця риса приводить до збору і роз­повсюдження недостовірних відомостей (чуток, пліток) і їх використання при ухваленні рішень, що неминуче знижує їх якість.

По-п’яте, в екстремальних ситуаціях жінка демонструє не стратегію страху і уникнення, а активного протистояння. Внутрішнє чуття допомагає жінці успішно діяти в кризових ситуаціях. Використовуючи різні моделі поведінки, жінка знаходить оптимальні шляхи, в умовах що склалися.

Жінки в ситуаціях ризику здатні формувати адекватні стратегії, що відріз­няються, з одного боку, усвідомленою обережністю, а з іншого необхідним рів­нем ризику і навіть авантюризму, що допомагає організації виживати в умовах невизначеності пострадянського бізнесу. Менша амбітність і небажання досяга­ти перемоги «за будь-яку ціну» дозволяють жінці діяти в складних обставинах навіть ефективніше, ніж чоловікові.

Вищевикладене підтверджується дослідженням В. Слімс, яке показує, що жінки-керівники мають порівняно вищий рейтинг серед підлеглих. Вони прояв­ляють себе як заповзятливі, сильні, гнучкі, стабільні та неймовірно працездатні. Разом з викладеними психологічними особливостями жінок-керівників важливе значення, на наш погляд, мають чинники, що складають об’єктивне підгрунтя для розширення участі жінок в управлінні, це високий освітній потенціал, демо­графічна і соціальна ситуація в країні. Вказані чинники є додатковим доказом високого управлінського потенціалу, який мають жінки і який може відкрити для України нові можливості економічного розвитку.

Є надія, що саме Україна з її національним менталітетом і традиційною пошаною до жінки-матері, берегині та трудівниці шукатиме і знаходитиме нові гендерні моделі управління заради свого майбутнього процвітання.

 

Список використаних джерел: