Д. е. н. Соловйова Н. І., Головко А. А.

Херсонський державний університет (Україна)

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Інтегрована система планування і прогнозування має на меті всеосяжне до­слідження об’єктивної економічної дійсності, враховуючи стохастичну природу всіх тенденцій і закономірностей розвитку. Головною умовою ефективного планування економічного розвитку підприємства більшість вчених визнає вибір цілей його діяльності [1; 2]. Виходячи із цілей, обирається інструментарій стратегічного планування. Представимо перехресну актуалізацію цілей і мето­дів стратегічного планування на підприємстві у табл. 1.

Таблиця 1

Перехресна актуалізація цілей діяльності підприємства та методів стратегічного планування

Джерело: власна розробка

За допомогою зазначених методів, навіть у таких неструктурованих (не­фор­малізованих) задачах як вибір альтернатив фінансової стратегії (розробка прогнозних варіантів фінансової стратегії підприємства), визначення ступеня ризику та невизначеності (як факторів, що обумовлюють будь-яке фінансове рішення) зовнішнього середовища підприємства – прогнозні оцінки можуть приймати як якісну, так і кількісну форму вираження. Звідси, за уніфікованим для всіх факторів алгоритмом ці етапи завершуються процедурою аналізу внут­ріш­ніх і зовнішніх зв’язків з їх подальшою параметризацією. Сполучення по­слідов­но виконуваних прогностичних процедур потребує інформаційного за­вер­шення – стратегічних формул розвитку. З цією метою у систему побудови варіантів стратегій введені методи ситуаційного і сценарного аналізу, аналіз гіпоте­тичних проблем майбутнього, метод дерева цілей і модуль побудови прог­нозних моделей взаємодії. На кожному рівні сполучення прогностичних про­цедур, виходячи із наявної в розпорядженні інформації в базах знань, про­понуються варіанти методів.

Наприклад, система факторів споживацької суперпозиції (господарсько-економічна ціль підприємства) розпочинається із вибору альтернатив: «проце­дура аналізу об’єкту прогнозу або дослідження прогнозного фону». Це означає, що у першому випадку об’єкт прогнозування вже відомий (скажімо, сезонні споживацькі переваги), а в іншому така інформація є слабкоформалізованою і користувач потребує глибокого дослідження щодо вибору об’єкту прогнозу­вання. Надалі прогностичний аналіз має на меті вибір нормативного або по­шуко­вого методу дослідження. У першому випадку нормативний прогноз закін­чується документальним аналізом, а у другому – продовжується обранням наступної альтернативи: формулюванням задач прогнозу на основі методу ко­лек­­тивних експертних оцінок або застосуванням дерева можливостей. Тут спос­те­реження за поведінкою споживача закінчується формуванням бази вторинної інформації, яка тільки тоді виводить користувача на етап вибору потрібних факторів. Багатомірний статистичний аналіз розпочинає вибір між класифіка­ційними моделями та динамічними факторними моделями (які до речі можуть сполучатися між собою), який врешті завершується сценарним і ситуаційним аналізом. Для інформаційної системи із функціями фінансового прогнозу дуже важливо сполучити спершу вертикаль кожного фактору, а потім горизонталь шести факторів і трьох етапів. Кожний етап і процедура прогностичного до­слідження передбачає пошук тенденцій взаємодії вхідних факторів і факторів модифікації виробничої, економічної, фінансової систем підприємства.

Задачу системного стратегічного планування можна сформулювати як необ­хідність забезпечення організаційної та інформаційної взаємодії підсистем пла­нування і прогнозування у відтворювальному циклі реалізації їх функцій. Та­ким чином, конкретні цілі стратегічного розвитку підприємства спрямову­ються на прогнозну підтримку системи управління підприємством, що вира­жається в забезпеченні узгодженості між управлінським рішенням і знанням про його ймовірні наслідки.

Список використаних джерел:

• Тарасов А. К. Принципы стратегического управления в теории принятия решений : монографія / А. К. Тарасов. – М. : Финансы и статистика. – 2012. – 144 с.
• Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія / В. П. Гор­­булін, А. Б. Качинський. – К. : НІСД, 2010. – 288 с.