Вeрнидуб Ю. А., к. е. н. Бикoвa В. Г.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
Сучаснi тенденцiї розвитку ринкових вiдносин в Українi вимагають здiйснення нової фiнансово-економiчної полiтики, прискорення соцiально-економiчного розвитку держави, зростання ефективностi виробництва тощо.
Нинi для пiдприємств України прибуток являє собою не тiльки кiнцевий фiнансовий результат, що характеризує їх виробничо-господарську дiяльнiсть, але i життєво важливий поштовх до нового витка розвитку та утримання конкурентоспроможностi, через те, що зростання прибутку створює фiнансову основу для самофiнансування дiяльностi пiдприємств, характеризує ступiнь дiлової активностi пiдприємств.
Проблемам органiзацiї та методики аналiзу прибутку пiдприємств присвяченi роботи таких вiдомих вiтчизняних i зарубiжних вчених-економiстiв, як I. О. Бланка, М. А. Болюха, Ю. А. Вериги, Г. О. Крамаренко, Л. А. Лахтiонової, Є. В. Мниха, Г. В. Савицької, В. I. Стражева, Н. Г. Чумаченко, А. Д. Шеремета та iн.
З метою пiдвищення ефективностi управлiння прибутковiстю пiдприємству необхiдно систематично здiйснювати аналiз формування, розподiлу та використання прибутку. Результати аналiзу фiнансових результатiв мають важливе значення не тiльки для пiдприємства, а й i для зовнiшнiх користувачiв: фiнансових органiв, комерцiйних банкiв, податкових органiв, акцiонерiв, власникiв, менеджерiв та iнших. Головними завданнями аналiзу фiнансових результатiв пiдприємства є: систематичний контроль за виконанням планiв прибутку; виявлення факторiв впливу на формування прибутку та розрахунки їхнього впливу; вивчення напрямкiв i тенденцiй розподiлу прибутку; виявлення резервiв збiльшення прибутку; розробка заходiв для використання виявлених резервiв [1, с. 125].
Оцiнка господарської дiяльностi пiдприємства завжди здiйснювалась за допомогою показникiв прибутковостi як результативностi господарської дiяльностi. На стадiї зародження та первинного розвитку пiдприємства важливi не абсолютнi, а вiдноснi показники прибутковостi, що можуть бути вiдображенi в позитивнiй динамiцi. Показники прибутковостi повиннi бути стабiльними в довготермiновому перiодi, що може бути забезпечено зменшенням ризикiв одержання прибутку. На всiх стадiях розвитку i особливо зрiлостi пiдприємства доцiльно розглядати прибутковiсть усього майна пiдприємства, тобто сукупних активiв, окремих його частин, зокрема виробничих фондiв, а також джерел їх формування.
Для аналiзу ефективностi дiяльностi пiдприємства пропонується наступнi угруповання показникiв: показники прибутковостi продажiв, якi розраховуються як спiввiдношення прибутку до обсягу реалiзованої продукцiї (цi показники характеризують прибутковiсть продукцiї); показники рентабельностi активiв, обчислюванi як ставлення вiдповiдних видiв прибутку до тої чи iншої групi активiв (формується з урахуванням розрахунку рiвнiв рентабельностi залежно вiд змiни розмiру й характеру авансованих коштiв); показники рентабельностi фiнансових джерел капiталу, якi розраховуються як спiввiдношення вiдповiдних видiв прибутку до тої чи iншої групи зобов’язань (характеризують ступiнь дохiдностi коштiв, вкладених у пiдприємство. Данi показники дають уявлення про можливостi пiдприємства забезпечувати кредиторiв, позичальникiв, i акцiонерiв з урахуванням наявного в нього потенцiалу). Рiзноманiття показникiв оцiнки дозволяє не тiльки визначити рiвень окремих параметрiв, але i сприяє альтернативностi пошуку шляхiв пiдвищення рентабельностi пiдприємства. Кожен iз вихiдних аналiтичних коефiцiєнтiв можна розкласти у факторну систему з рiзним ступенем деталiзацiї, що обумовлює межi виявлення й оцiнки резервiв пiдвищення ефективностi дiяльностi пiдприємства. Отже, прибуток вiдображає кiнцевий результат дiяльностi пiдприємства i в умовах роботи за принципами самофiнансування є головним у аналiзi.
Можна назвати шiсть основних прийомiв аналiзу, якi безпосередньо розглядалися вищезазначеними економiстами з того чи iншого боку, а саме: горизонтальний (часовий) аналiз; вертикальний (структурний) аналiз; трендовий аналiз; 4) аналiз вiдносних показникiв (коефiцiєнтiв); порiвняльний аналiз; факторний аналiз.
Бiльшiсть учених пропонують розпочинати аналiз фiнансових результатiв пiдприємства iз загальної х оцiнки, тобто з перших двох видiв аналiзу: за допомогою таких форм горизонтального аналiзу, як порiвняння фiнансових показникiв звiтного i минулого перiоду, порiвняння фiнансових показникiв звiтного перiоду з показниками за планом та порiвняння фiнансових показникiв за низку минулих перiодiв. виявити тенденцiй змiн окремих показникiв, якi характеризують результати фiнансової дiяльностi пiдприємства; за допомогою вертикального (структурного) аналiзу фiнансових результатiв дослiдити структуру вiдповiдних показникiв i їх змiну [2, с. 215].
Таким чином, практично неможливо чiтко виокремити прийоми, способи та методи як властивi виключно фiнансовому аналiзу внаслiдок взаємопроникнення та взаємозв’язку наукових iнструментарiїв рiзних економiчних наук. В рамках аналiзу прибутку необхiдно чiтко визначити методологiчну базу, критерiї та iндивiдуальнi умови вибору того чи iншого методу.