К. е. н. Єлець О.П., Нестеренко Є. І.

Запорізької державної інженерної академії (Україна)

ПРОБЛЕМИ АКТИВІЗУВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Сьогодні інвестиційні процеси є рушійною силою інтеграції економіки у світове господарство. Залучати, використовувати чи обмежувати інвестиції керівництво кожної країни визначає суб’єктивно відповідно до своїх соціально-економічних і національних особливостей. Проблема інвестування є актуальною в більшості країн світу, тож Україна не є винятком.

Питанням вирішення інвестиційних проблем української економіки останнім часом присвячується досить багато наукових праць. Розв’язанням комплексу проблем, пов’язаних з визначенням обсягів і напрямів інвестицій, вибору оптимальних варіантів вкладень, активізації інвестиційних процесів та удосконалення управління ними, займалися такі науковці, як І. С. Івахненко, Л. Л. Лазебник, І. Л. Сазонець, А. А. Пересада, С. Марченко, Л. М. Борщ, А. П. Гайдуцький, Б. В. Губський, А. П. Дука, Т. В. Майорова, та ін.

Інвестиційна діяльність є основною передумовою для створення ефективної економіки та розвитку ринкових відносин в Україні. Інвестиційну діяльність підприємства характеризує обсяг залучених і вкладених інвестицій, а також рівень ефективності їх використання. Тож обсяг інвестицій та їх ефективність є критеріями активізування інвестиційної діяльності підприємств.

Активізування інвестиційної діяльності підприємства – це сукупність дій інвестора або розпорядника ресурсів, націлених на збільшення обсягу та підвищення ефективності залучених і вкладених ресурсів. Дії інвестора та підприємства-реципієнта щодо активізування інвестиційної діяльності підприємства зводяться до підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень у сфері інвестування. Вони стосуються посилення факторів позитивної дії та нейтралізації, нівелювання впливу факторів негативної дії на показники ефективності активізування інвестиційної діяльності підприємства [1, с. 240].

До головних проблем, що стали на заваді активізації інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств і залученню зовнішніх інвестицій, належать:

– різкі зміни зовнішньополітичної орієнтації держави наприкінці 2013 р. Згідно дослідження, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією в грудні 2013 р., у IV кварталі 2013 р. інвестиційний клімат України оцінено в 1,81 з можливих 5 балів, що стало найнижчим показником за всю історію проведення таких досліджень з 2008 р. Таке різке падіння інвестиційного індексу було пов’язано з не підписанням Угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі, хоча в ІІІ кварталі 2013 р. саме очікування її підписання сприяло підвищенню даного індексу (2,39 балу);

– відсутність надійної системи гарантування захисту прав інвесторів та акціонерів і слабка дієвість законодавства з питань корпоративного управління, що призвели до поширення рейдерських захоплень активів і майна, у т. ч. іноземних інвесторів;

– ускладнений доступ підприємств до отримання кредитних ресурсів через несприятливі умови кредитування, високі відсоткові ставки за кредитами, високі ризики банківського сектору щодо неповернення наданих кредитів;

– значний рівень податкового навантаження, складність процедури адміністрування податків, що змушує підприємців до пошуку способів оптимізації податкових витрат, у тому числі й із використанням офшорних юрисдикцій;

– неефективність внутрішнього ринку, якому притаманні монополізація низки важливих секторів, потужний тиск з боку контрабанди, «сірого» імпорту та контрафактної продукції, значна тінізація роздрібної та оптової торгівлі, нерозвиненість інфраструктури ринку [2].

Нажаль, у короткостроковій перспективі варто очікувати збереження негативних тенденцій у сфері інвестиційної діяльності.

Але окрім зовнішніх факторів, які впливають на обсяг інвестованих коштів, є і фактори внутрішнього походження такі як, стратегія формування й управління інвестиційним портфелем, неефективність сформованого портфелю, рівень розвитку внутрішньої інформаційної системи управління підприємством, зв’язок цієї системи із зовнішніми комунікаційними системами технічного аналізу ринку і з системами розрахунків, достатність матеріальних і фінансових ресурсів підприємства для обслуговування операційної діяльності підприємства, достатність і кваліфікованість управлінського персоналу тощо.

Отже, маючи уявлення про всі існуючі негативні тенденції необхідно, в першу чергу, визначити основні напрями формування сприятливого інвестиційного клімату країни. Адже відновлення позитивного інвестиційного іміджу України та формування сприятливого середовища інвестиційної діяльності є необхідною передумовою забезпечення якісного економічного відновлення та зростання економіки держави.

Список використаних джерел:

1.     Вівчар О. Й. Інвестиції в Україні: стан та проблеми залучення / О. Й. Вівчар // Вісник ДУ «Львівська політехніка». «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи станов.лення та проблеми розвитку». – Львів : Вид-во ДУ «Львівська політехніка». – 2000. – № 384. – С. 239–242.

2.  Щодо ризиків і перспектив активізації інвестиційної діяльності в Україні : аналітична записка / Матеріали сайту Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1550