К. е. н. Конащук В. Л., Чикарьова О. С.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
ОБҐРУНТУВАННЯ СПОСОБУ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
В процесі ринкової реформи основна увага і уряду, і суб’єктів господарювання приділялася системним перетворенням, спрямованим на розбудову ринкових відносин і створення ринкової інфраструктури. Але сучасний етап економічного розвитку України, загострення конкуренції, особливо на світових ринках, є переконливим аргументом щодо необхідності інноваційної модернізації національної економіки. Саме з цим пов’язане зростання актуальності проблеми активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.
Зазначеній темі присвячено велика кількість наукових праць, в тому числі і вітчизняних авторів [1–3; 5–7]. Метою цієї роботи є дослідження аспектів проектної форми реалізації інноваційного процесу.
Майже весь обсяг інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств здійснюється на сучасному етапі у формі інноваційних та інвестиційних проектів. Така ситуація не є випадковою. Інноваційний та інвестиційний проекти є іманентною формою організації інноваційно-інвестиційної діяльності. Для того, щоб пересвідчитися в цьому, необхідно порівняти економічний механізм інноваційно-інвестиційного процесу з економічним механізмом реалізації проекту [4].
Економічним змістом будь-якої інновації є мінімізація витрат з метою підвищення ефективності виробництва. В той же час витати виробництва є платою за використання в процесі виробництва ресурсів. Таким чином, мінімізувати витрати на ресурси можна в загальному випадку за рахунок заміщення дешевшим ресурсом більш дорогого (окремим випадком такого заміщення є ресурсозбереження, коли виробничі матеріальні ресурси заміщуються специфічними людськими ресурсами – інтелектуальним, трудовим тощо).
Детальний аналіз економічного змісту інноваційно-інвестиційного процесу, спрямованого на ресурсозбереження, іманентність проектної форми організації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, свідчать про те, що суб’єктивні чинники, породжені тиском обмеженості часового ресурсу на інноваційний пошук фірми-виробника, будуть впливати на вибір способу реалізації проекту, яких може бути кілька.
Зазвичай для обґрунтування власне доцільності реалізації інноваційного проекту використовують загально відомі підходи до оцінювання ефективності інноваційного проекту, для чого розраховують показники чистої теперішньої вартості, індексу рентабельності інвестицій, внутрішньої норми рентабельності та терміну окупності проекту. Аналіз цих показників дає достатньо підстав не тільки для визначення доцільності реалізації інноваційного проекту, але й для обрання, наприклад, інноваційного проекту з кількох альтернативних. Проте коли постає проблема обґрунтування способу реалізації вже обраного проекту (або вибору з кількох можливих способів), підхід з визначення вищенаведених показників або не працює, або його не достатньо, адже порівнюються різні способи реалізації одного й того ж проекту. У зв’язку з цим пропонуємо підхід, відповідно до якого обґрунтування способу реалізації проекту базується на критерії мінімізації економічної вартості проекту:
СЕ = СП +СТ → min,
де СЕ – економічна вартість проекту;
СП – вартість підрядного ресурсу (витрати на оплату матеріально-технічних і людських ресурсів, залучених до реалізації проекту);
СТ – вартість часового ресурсу.
Вартість часового ресурсу визначається доходом, який можна отримати від найкращого з можливих варіантів використання коштів у обсязі СП упродовж терміну реалізації проекту. Для інноваційних проектів, що реалізуються підприємствами, в якості такого варіанта використання коштів можна приймати варіант розміщення їх на депозитному рахунку в одному з системних банків.
Список використаних джерел:
1. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізми розробки та комерціоналізації : монографія / Антонюк Л. Л., А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
2. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. Л. І. Федулової). – К. : Основа, 2005. – 552 с.
3. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К. та ін. – К. : Знання України, 2000. – 326 с.
4. Конащук В. Л. Теоретична крива попиту на підрядний ресурс в інвестиційному проекті / В. Л. Конащук // Економіка: проблеми теорії та практики : Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. – Вип. 215.
5. Ткаченко В. А. Інтелектуальний потенціал в основі розвитку виробничих сил і виробничих відносин / В. А. Ткаченко. – Д. : Моноліт, 2008. – 274 с.
6. Тян Р. Б. Управління проектами / Р. Б. Тян, Б. І. Холод, В. А. Ткаченко. – Дніпропетровськ: Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права, 2000. – 224 с.
7. Основы конкурентных преимуществ и инновационного развития / Холод Б. И., Ткаченко В. А., Тян Р. Б. и др. – Д. : ДУЭП, Монолит, 2008. – 475 с.