К. е. н. Кучеренко С. К.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Досвід іноземного ІНВЕСТування східноєвропейських країн

та його використання в УКРАЇНі

В умовах сучасної глобалізованої економіки, жорсткої конкуренції виробників успіх будь-якого підприємства залежить від науково-технічного рівня його продукції та застосовуваних технологічних процесів. Підтримка підприємства на належному технологічному рівні потребує його постійного розвитку, який може здійснюватися лише при наявності інвестицій. У зв’язку з вибором Україною європейського вектору розвитку очікуються, при створенні відповідних політичних умов стабільності в країні, значні інвестиції з країн Європейського Союзу, як це відбувалося в процесі європейської інтеграції Польщі, Чехії, Словаччини та інших країн Східної Європи.

Діяльність інвесторів може здійснюватися практично в усіх галузях. Так, наприклад, у США розглядають як найбільш привабливі галузі для інвестицій сільське господарство, в якому існує величезний резерв для підвищення продуктивності, і підвищення енергоефективності України. Також традиційно привабливими для України можуть стати галузі, які ні за якістю своєї продукції, ні за обсягами її виробництва не задовольняють потреби населення. Це, насамперед, виробництво автомобілів, побутової техніки, засобів комунікації, якими українське населення забезпечене в рази менше, ніж в середній європейській країні, що робить потенційний ринок споживання подібної продукції найбільшим в Європі.

Таким чином, мова йде про інвесторів – найбільших світових виробників, розширення ринків збуту продукції яких є умовою їх виживання й носить глобальний характер (наприклад, в автомобілебудуванні, де продукція будь-якої країни – Японії, Німеччини та ін. – продається в усьому світі). Досвід східних європейських країн свідчить, що інвестування з боку глобальних інвесторів може здійснюватися за двома схемами:

1) у діючі підприємства, що відповідають вимогам запровадження певного інвестиційного проекту;

2) створенням нових виробництв і навіть цілих підприємств, якби «з нуля».

Саме завдяки другій схемі досягнуті значні успіхи більшості з країн, які отримали стратегічні обсяги інвестування. Так, за перші чотири роки перебування в ЄС у Словаччині були побудовані сучасні автостради, заводи по збірці автомобілів фірм «Пежо», «Сітроен», «Фольксваген», «КІА», також завод фірми «Самсунг», який випускає телевізори, мобільні телефони, ЕОМ, іншу побутову техніку [1]. Населення отримало нові робочі місця, а Словаччина – доступ до новітніх технологій. Обсяг ВВП Словаччини в даний час складає дві третини ВВП України, яка багаторазово більше Словаччини за всіма параметрами, а величина ВВП Словаччини на душу населення перевищує 23 тис. дол.

Аналогічні процеси спостерігаються в Чехії, Угорщині та Польщі. Вивчення досвіду інвестування у ці країни є особливо важливим, оскільки вони самі стають значними інвесторами для підприємств України. Річний українсько-чеський товарообмін становить два з половиною мільярди доларів, а, за обчисленнями деяких економістів, за сприятливіших умов, товарообмін можна швидко подвоїти.

Спробуємо визначити ті умови, що сприяли привабливості Польщі, як об’єкту європейського інвестування. Завдяки масовим німецьким інвестиціям Польща, яка з 2004 року стала повноправним членом Європейського Союзу, в даний час є шостою економікою в Європейському Союзі (ЄС) [2]. Прикладом успішної реалізації інвестиційного проекту, реалізованого «з нуля», є створення виробництва важких вантажівок фірми MAN в Кракові, де працює 4000 співробітників, що випускають важкі вантажівки, міські автобуси та автобусні шасі. Аналогічно – створення виробництва легкових автомобілів компанії Volkswagen в Познані, де трудиться 6900 робітників, що випускають впускні патрубки, головки блоків циліндрів та картери рульового механізму, а також 155000 комерційних автомобілів в рік.

Те ж стосується й інших галузей промисловості – від виробництва побутових приладів до пошиття одягу. Як приклад, німецький будинок моди Hugo Boss виробляє фірмове взуття в польському місті Радом. За минуле десятиліття ЄС інвестував майже 40 млрд. євро в польську інфраструктуру, будуючи новітні автобани. В ході цих робіт Польща перетворилася на найбільший будівельний майданчик Європи. За період з 2000 по 2013 роки загальна протяжність швидкісних автострад виросла в 5 разів, що істотно скоротило витрати й час, необхідні для доставки товарів на Захід. А попереду країну чекають нові надходження: очікується, що з 2014 по 2020 роки ЄС інвестує в країну ще 106 млрд євро. Такі грошові вливання рівноцінні майже 2% річного ВВП Польщі.

Проаналізуємо збіг і, навпаки, розходження вихідних умов Польщі та України, як об'єкта інвестування. Відзначимо, що найважливішим чинником залучення інвестицій з Німеччини до Польщі є дешевизна інвестицій завдяки відносно низькому рівню оплати праці в цій країні. Незважаючи на значне підвищення рівня матеріального благополуччя населення рівень доходів в Польщі і сьогодні становить приблизно 1/3 доходів працівників у більш розвинених країнах ЄС. Дане положення провокує фундаментальну дилему: для залучення іноземного бізнесу та збереження конкурентоспроможності Польща зобов'язана утримувати зарплати на низькому рівні. Що стосується України, то рівень доходів громадян в ній зараз непорівнянний навіть з рівнем оплати праці в Польщі. Хоча середня заробітна плата в Україні за підсумками 2014 складає трохи більше 4000 грн, однак ця цифра розрахована з урахуванням дуже високих (до 100 тис. грн), питома вага яких в чисельності працюючих незначна. Тому «медіанна» заробітна плата, тобто заробітна плата середнього українця приблизно на 30% нижче. А саме медіанна заробітна плата визначає платоспроможність населення на внутрішньому ринку, насамперед – щодо продуктів і товарів вітчизняного виробництва, тоді як доходи високооплачуваного прошарку населення здебільшого витрачаються на придбання імпортних предметів розкоші, дорогих автомобілів, закордонної нерухомості та ін.

Іншим вирішальним фактором є привабливий внутрішній ринок Польщі з її 38-мільйонним населенням, що приблизно в 4 рази більше чисельності жителів Чеської Республіки чи Угорщини, економіка яких за рівнем розвитку, безсумнівно, вище польської. За даним чинником Україна має ще більші переваги, оскільки її 45-мільйонне населення відстає від Польщі за всіма показниками володіння дорогими товарами, такими як автомобілі, побутова та обчислювальна техніка тощо.

Третім моментом є те, що Польща сьогодні відіграє роль однієї з основних ланок німецького ланцюжка поставок, завдяки чому вона отримала статус потужної експортної економіки – так, експорт тепер становить до 46% її ВВП, хоча ще кілька років тому він становив 40%, а 60 % продукції реалізувалося на внутрішньому ринку. Від 30 до 40% польського експорту до Німеччини в підсумку трансформується в експорт Німеччини в інші країни. Подібна взаємозалежність дає зрозуміти, чому Німеччина є найбільшим торговельним партнером Польщі, купуючи або продаючи 25% її експорту та імпорту, що становить близько 12% економіки Польщі.

Економіка України, навпаки, характеризується високою експортною спрямованістю. При наявності величезного внутрішнього ринку споживання, частка продукції України, що реалізується всередині країни, оцінюється не більше як 20%.

Аналіз тенденцій наведених показників, проведений в роботі [4], дозволяє зробити наступні висновки про стратегічний курс формування умов в Україні для залучення європейських інвестицій.

1. Привабливість внутрішнього ринку споживання України ще вище, ніж у Польщі, не тільки за чисельністю споживачів, але й через більш низький рівень забезпеченості населення сучасними благами. Проте внутрішній ринок споживання в Україні не має достатньої платоспроможності, що робить його скоріше потенційним, а не реальним. Подолання даного протиріччя пов'язано з розглядом наступного чинника.

2. Низький рівень оплати праці в Україні є таким, що, з одного боку, робить закордонні інвестиції ще дешевшими, а з іншого – стримує споживання благ, виробництво яких могло бути різко збільшено завдяки використанню передових зарубіжних технологій. У даному разі має місце суперечлива тенденція: якщо в Польщі змушені стримувати зростання доходів громадян для підтримки дешевизни зарубіжних інвестицій, то в Україні, навпаки, необхідно підвищувати рівень доходів населення аж, у віддаленій перспективі, до рівня доходів в Польщі. Контрольною точкою даного процесу є забезпечення динамічного рівноваги вартості обсягу додаткової продукції, що надходить на внутрішній ринок, та сум зростання оплати праці у сфері виробництва продукції внутрішнього споживання. Запуск даного механізму вимагає узгоджених дій законодавчого характеру, урядових рішень і рішучих заходів бізнесу в частині підвищення годинних ставок оплати праці, окладів, додаткових виплат з прибутку на тлі зниження податкового навантаження на оплату праці, введення прогресивної шкали оподаткування високих доходів та ін. Частина подібних заходів, зокрема, передбачена прийнятим бюджетом України на 2015 рік в частині зниження ставок єдиного соціального внеску при виведенні заробітних плат з тіні. Регулятором того, щоб підвищення купівельної спроможності населення не стимулювало зростання споживчих цін, має стати контроль за пропорційним зростанням індексів збільшення маси заробітної плати у сфері виробництва продукції внутрішнього споживання і частки внутрішнього ринку в загальному обсязі продажів.

3. Якщо Польща розвиває свою експортну спрямованість (з 40 до 46% за останні кілька років), то експортна спрямованість України вже є за межами раціонального (до 80% загального обсягу продукції), що виправдовує практично необмежені можливості нарощувати внутрішнє виробництво (за рахунок іноземних інвестицій ) для внутрішнього же споживання.

Проведений аналіз досвіду інвестування в розвиток східноєвропейських країн показує, що необхідний напрямок покращення соціально-економічних показників в Україні створює ще більш привабливі умови для іноземного інвестування, ніж в Польщі, що може стати рішучим фактором максимального залучення іноземних інвестицій на користь розвитку економіки країни й підвищення добробуту населення.

Список використаних джерел:

1.  Словакия: от составной части бывшей Чехословакии в рамках Советского блока – к независимой стране – члену Европейского Союза и НАТО [Електронний ресурс] / Проекты. Опыт европейской и евроатлантической интеграции // Аналитический центр «Борисфен Интел», 2012. – Режим доступу : http:// bintel.com.ua/ru/projects/slovakija-ot-sostavnoj-chasti-byvshej-chehoslovakii

2.  Оренштейн М. Польша: от трагедии к триумфу [Електронний ресурс] / М. Оренштейн // Foreign Affairs ; пер. с англ. – № 1. – Январь/февраль 2014. – Режим доступу : http://www.lesovod.org.ua/sites/default/files/images/a3-image002.jpg.