Лихопой О. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА

 ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність теми визначається тим, що на сучасному етапі розвитку економіки країни, в умовах кризи і складних трансформаційних процесів суттєво ускладнюються умови господарювання вітчизняних підприємств. Ефективність діяльності суб'єктів господарювання зумовлюється переважно станом їх організаційно-управлінської структури, яка призводить до необхідності розгляду проблеми формування потенціалу підприємства в організаційно-управлінському аспекті.

Теоретичні основи й методичні аспекти формування потенціалу підприємства відображені в працях таких вчених, як Краснокутська Н. С. [1], Мартусенко І. В. [2], Федонін О. С.  [3] та ін.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних основ формування потенціалу підприємства в організаційному та управлінському аспекті.

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та обґрунтування спектра підприємницьких можливостей його структуризації та створення певних організаційних форм для стабільного функціонування та

При формуванні та управлінні потенціалом необхідно враховувати, що він являє собою складну економічну систему, яка має певні особливості.

Особливості формування потенціалу підприємства [1, с. 189]:

1. Цілісність – особливості системи як цілісності проявляється тільки при взаємодії складових її частин.

2. Поліструктурності – система складається з певної кількості структурно субординованих елементів.

3. Складність – система визначається неоднорідністю складових частин, різнохарактерними і ієрархічними взаємозв'язками між ними.

4. Нестаціонарність – система містить постійно мінливі параметри і характеризується стохастичности поведінки.

5. Унікальність – в кожний конкретний момент система має свою особливу ресурсну і організаційну структуру.

6. Адаптивність – передбачає адаптацію параметрів системи до умов, які постійно змінюються.

7. Синергетичність – цілеспрямована дія елементів системи, що підсилює ефективність її функціонування.

8. Мультиплікативного – прояв в геометричній залежності позитивних (позитивних) і негативних результатів (ефектів) функціонування елементів системи.

9. Граничний – елементи системи мають граничний характер, що обумовлює їх форму.

10. Ентропічність – можливість протистояти руйнівним тенденціям.

Спираючись на властиві економічним системам особливості можна виділити вихідні положення, які необхідно враховувати при формуванні та управлінні потенціалом підприємства.

Потенціал підприємства – це складна система пересічних його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміняти один одного, тобто вони альтернативи [2, с. 69]. Потенціал підприємства неможливо сформувати на основі механічного додавання складових елементів, тому це динамічне утворення. При формуванні потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів, який свідчить, що для будь-якої системи (підприємство, організація тощо) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми вхідних елементів, або суттєво меншим. Потенціал підприємства в більш високих формах свого прояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів. Складові потенціалу підприємства повинні функціонувати одночасно і в сукупності, тому закономірності розвитку можливостей підприємства можуть бути розкриті лише в їх єдності, що вимагає досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами. Всі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства і зовнішнім середовищем, тобто з одного боку піддаються фізичному та технічному старінню, а з іншого боку вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу. Складові елементи потенціалу підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, які виготовляються. Кожен з елементів потенціалу спрямований на досягнення цілей підприємства. При наявності засобів виробництва, кадрів, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Потенціал підприємства як економічна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних споживачів.

Для потенціалу підприємства як системного утворення характерні два типи закономірностей [3, с. 87]:

1. Формуючі – закономірності розвитку, які призводять до переходу системи в інший якісний стан;

2. Регулюючі – закономірності функціонування, які сприяють стабілізації існуючого рівня якості системи.

Базовою складовою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства виступає виробничий (операційний) потенціал, який зумовлює відносну роль живої праці, споруд, технічних засобів, фінансових ресурсів і сировинних матеріалів при формуванні можливостей розвитку підприємства. Специфіка організації виробництва зумовлює структурно-функціональні характеристики потенціалу сучасних підприємств.

Залежно від ролі того чи іншого чинника (ресурсу) при досягненні цільових орієнтирів розвитку підприємств всі види бізнесу можна розділити на машино-, трудо-, матеріало- і енерго- домінуючі.

При формуванні потенціалу сучасних підприємств слід враховувати фактор їх територіального розміщення. Ця проблема вирішується на основі врахування: витрат на постачання сировини, витрат на збут готової продукції, специфіки технологічного процесу. Якщо в процесі виробництва вагу готових виробів зменшується в порівнянні з сировиною і матеріалами, то очевидно підприємство буде розміщено поблизу постачальника. У зворотному випадку поблизу споживача.

Список використаних джерел:

1. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінювання : навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

2. Мартусенко І. В. Сутність організаційного потенціалу та його роль в підвищенні ефективності діяльності підприємства / І. В. Мартусенко, Г. М. Бойківська // Інноваційна економіка. – 2012. – № 2. – С. 69–72.

3. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка / О. С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк – К. : КНЕУ, 2004. – 316 с.