Нечта Д. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФОРМУВАННЯ IННОВАЦIЙНОЇ ПОЛIТИКИ ПIДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Українi результативність iнновацiйного процесу показує, в якiй мiрi було досягнуто мети за рахунок впровадження iнновацiйних дiй на пiдприємствi, тобто кiлькiсний рiвень впровадженої iнновацiї, а ефективнiсть дасть можливiсть охарактеризувати якiсний ступiнь задоволення в процесi впровадження iнновацiйних заходiв на пiдприємствi вiдповiдно до розрахованих кiлькiсних показникiв iнновацiйної дiяльностi на пiдприємствi [1].

В даний час ефективність iнновацiйної дiяльностi пiдприємства визначається, перш за все, наявнiстю вiдлагодженої системи управлiння, iнвестування, кредитування, наукових розробок, що формуються згiдно iнновацiйної полiтики пiдприємства.

Пiд iнновацiйною полiтикою розумiють основоположну лiнiю поведiнки, дiй, систем заходiв в областi iнновацiйного розвитку пiдприємства вiдповiдно до поставленої мети i стратегiй.

Етапи формування iнновацiйної полiтики на пiдприємствi:

1. -аналiз стану iнновацiйних процесiв в попередньому перiодi, розробка рекомендацiй;
2. -розробка конкурентоздатної iнновацiйної поведiнки в майбутньому перiодi, постановка цiлей i завдань i їх координацiя з корпоративними планами розвитку;
3. -дослiдження iнновацiйної активностi в попередньому перiодi i оцiнка сучасного стану iнновацiйної iнфраструктури;
4. -формування iнновацiйних стратегiй, узгодження їх по термiнах, ресурсах i виконавцях;
5. -визначення економiчної ефективностi, вiдбiр i формування портфеля iнновацiйних проектiв;
6. -оцiнка iнновацiйного потенцiалу i забезпечення на корпоратiвном рiвнi ефективного оперативного управлiння стратегiями iнновацiйного розвитку;
7. -аналiз i контроль поставлених i досягнутих стратегiчних цiлей iнновацiйного розвитку, виявлення вiдхилень [2].

Основними принципами iнновацiйної полiтики пiдприємства є:

- забезпечення збiльшення додаткової вартостi продукцiї та послуг для потенцiйних клiєнтiв – за рахунок освоєння принципово нових видiв товарiв i послуг, а також розширення сфери збуту;

- безперервний розвиток iнновацiйного потенцiалу пiдприємства, необхiдного для реалiзацiї iнновацiй;

- комплексне здiйснення iнновацiй, при якому технiчнi, економiчнi, соцiальнi та iншi iнновацiї тiсно взаємопов'язанi мiж собою i взаємно просувають один одного;

- мобiлiзацiя персоналу, максимальне використання матерiальних та iнтелектуальних ресурсiв для реалiзацiї iнновацiя;

- економiчне та адмiнiстративне стимулювання iнновацiй;

- облiк ризикiв.

Iнновацiйна полiтика є одним з iнструментiв управлiння iнновацiями.

Зовнiшня iнновацiйна полiтика – це лiнiя поведiнки органiзацiї на ринку, ведуча до пiдвищення рiвня її розвитку i визначальна прiоритет iнновацiйних проектiв.

Внутрiшня iнновацiйна полiтика – це процес регулювання поведiнки персоналу, нацiленого на iнновацiйний тип розвитку органiзацiї. В цiлому вона є керiвництвом по вибору прiоритетного напрямку iнновацiйного процесу, а також зазначенням по розробцi та виконанню iнновацiйних планiв i проектiв, i керiвництвом для формування та необхiдних вiдносин мiж спiвробiтниками органiзацiй.

Класифiкацiя iнновацiйної полiтики залежить вiд ситуацiї, що склалася в органiзацiї i на ринку. Слiд розливати iнновацiйну полiтику звуження i зростання. В основi такої класифiкацiї закладено розгляд цiлей фiрми, якi в свою чергу можна роздiлити на цiлi звуження i зростання.

При формулюваннi цiлей звуження кiнцевий стан органiзацiї бачиться в збереженнi досягнутого, пiдтримцi обсягiв, при цьому частки iнвестицiй в iнновацiйнi проекти в цьому випадку вiдсутнi або носять випадковий характер.

Основними факторами, що сприяють реалiзацiї iнновацiйної полiтики пiдприємства, є:

- резерви фiнансових i матерiально-технiчних ресурсiв на пiдприємствi;

- високий рiвень науково-технологiчного потенцiалу пiдприємства;

- наявнiсть на пiдприємствi системи управлiння якiстю на основi мiжнародних стандартiв ISO;

- наявнiсть системи матерiального i морального стимулювання iнновацiйної дiяльностi;

- наявнiсть оптимальної законодавчої бази та державна пiдтримка проведення iнновацiйної полiтики.

Отже, результатом iнновацiйної полiтики пiдприємства є розробка iнновацiйної стратегiї, характер якої багато в чому залежить вiд поєднання: ресурсiв пiдприємства та попиту на продукцiю. Обмежений обсяг ресурсiв дозволяє пiдприємству здiйснювати iнновацiї в «покроковому» режимi. При цьому необхiдно враховувати комплекснiсть та системнiсть iнновацiйної дiяльностi.

Список використаних джерел:

1. Костевко В. I. Методологiчнi питання оцiнювання ефективностi iнновацiйної дiяльностi пiдприємства / В. I. Костевко // Вiсник Нацiонального ун-ту «Львiвська полiтехнiка». Проблеми економiки та управлiння. – 2011. – № 698. – С. 66–73.

2. Захарченко В. I. Iнновацiйний менеджмент: теорiя i практика в умовах трансформацiї економiки : навч. посiб. / В. I. Захарченко, Н. М. Корсiкова, М. М. Меркулов. – К. : Центр навчальної лiтератури, 2012. – 448 с.