К. е. н. Шляга О. В., Ніколаєв С. В.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОЕКТУ

Життєвий цикл проекту – концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі. Він як невід’ємний елемент концепції проектного аналізу включає час від перших затрат до останньої вигоди проекту та відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту.

Життєвий цикл проекту є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблем реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доціль-ність капіталовкладень та деталізації проекту. Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап» [1; 2].

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій циклу проекту, вважається підхід Всесвітнього банку. На думку аналітиків МБРР, основними фазами проектного циклу є: фаза проектування (ідентифікація, розробка і експертиза проектів) і фаза реалізації (переговори, реалізація і завершальна оцінка). Однак, підхід Світового банку до поділу проектного циклу на такі стадії відображає найважливіші цільові установки саме цієї фінансово-кредитної установи щодо проекту – якісна підготовка, експертиза відібраних проектів, переговори про надання кредитних ресурсів та, безумовно, заключна оцінка проекту.

У міжнародній практиці прийнято виділяти чотири основні фази проектного циклу: передінвестиційна (розробка проекту як документа); інвестиційна (формування активів проекту «під ключ»); експлуатаційна (запуск та господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, повернення вкладених коштів); ліквідаційна. Кожна з цих фаз, у свою чергу, поділяється на стадії. Згідно з довідником ЮНІДО виділяються чотири такі стадії передінвестиційного етапу: пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies); попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies); остаточна підготовка проекту і оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності (feasibility studies); стадія фінального розгляду і ухвалення рішення по проекту (final evaluation) [1].

У вітчизняній практиці проектного аналізу частіше і активніше застосовується підхід, згідно якого проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, розгалужуються на стадії. Так, передінвестиційна фаза включає стадії преідентифікації, ідентифікації, підготовки, розробки та експертизи, детального проектування. Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можна об’єднати у стадії підготовки і проведення тендерів, інженерно-технічного проектування, будівництва, виробничого маркетингу та навчання персоналу. Основними стадіями експлуатаційної фази є здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною та експлуатаційною фазами), виробнича експлуатація, заміна та оновлення, розширення та інновації, заключна оцінка проекту.

В будь-якому випадку, загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства по відношенню до конкретного проекту буде передбачати проходження таких етапів: формування інвестиційних намірів (іноді використовується термін «ідентифікація»); розробка концепції проекту (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попередня розробка маркетингового та фінансового планів); розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обґрунтування і плану дій на період життєвого циклу проекту); передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності й доцільності); створення (чи придбання) інвестиційного об’єкта «під ключ» і підготовка до початку його експлуатації; експлуатація інвестиційного об’єкта та повернення інвестованих у проект коштів у формі нагромадження поточного прибутку (цей етап називається періодом окупності проекту); отримання чистого прибутку з проекту (понад вкладені в нього кошти); завершення або ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань щодо припинення господарської діяльності з використанням активів проекту) [2].

З огляду на складність взаємозв’язків видів робіт, що виконуються на окремих стадіях проектного циклу, та можливість їх комбінування в просторі та часі забезпечити однозначний розподіл фаз та стадій проекту в логічній і часовій послідовності дуже складно, а інколи навіть практично неможливо. Тому можна стверджувати, що одного найкращого способу визначити ідеальний життєвий цикл проекту не існує, оскільки їх склад, тривалість, черговість та обсяги виконання робіт залежать від комбінації зовнішніх та внутрішніх умов здійснення проекту. Важливіше на всіх стадіях життєвого циклу проекту ефективно здійснювати управління циклом проекту: керувати і координувати людські, матеріальні та фінансові ресурси протягом життєвого циклу проекту для досягнення визначених у проекті результатів.

Список використаних джерел:

1.  Боярко І. М. Інвестиційний аналіз : навч. посіб. / І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко. – К. : Центр навчальної літератури, 2011. – 400 с.

2.  Кропельницька С. О. Аналіз і розробка інвестиційних проектів : навч. посіб. / С. О. Кропельницька, І. І. Цигилик. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 174 с.