К. е. н. Шляга О. В., Новосад М. І.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Прийняття інвестиційних рішень об’єктивно здійснюється в умовах невизначеності, яка виявляється в неможливості однозначної оцінки розвитку подій у майбутньому. Головною причиною існування невизначеності є неповнота та неточність інформації про поточне та перспективне становище як зовнішнього, так і внутрішнього середовища інвестиційного проекту, зумовлені динамічністю і багатофакторністю їх змінюваності та розвитку, дефіцитністю якісної інформації як ресурсу. Об’єктивно неусувний характер невизначеності породжує такий же неусувний ризик ухвалення інвестиційних рішень. При цьому ризик виступає об’єктивно-суб’єктивною історико-логічною категорією, в якій невизначеність і незнання обумовлюють появу об’єктивної непевності, що сприймається суб’єктами діяльності як стан відчуття та суб’єктивного усвідомлення небезпеки.

Ризик в інвестуванні – це кількісно оцінена з позиції певного суб’єкта інвестиційної діяльності невизначеність, пов’язана із можливістю виникнення в процесі реалізації інвестиційного проекту несприятливих подій та їх наслідків в формі певних фінансових втрат [1, с. 201].

Ключовими складовими сутності інвестиційного ризику як економічної категорії є: невизначеність дії ринкових факторів у даний час та у майбутньому; існування декількох альтернатив розвитку подій; можливість настання несприятливої події, ймовірність втрат активів, неотримання очікуваного прибутку або інших відхилень від запланованих, прогнозованих показників; об’єктивна необхідність здійснення управлінських заходів щодо зменшення можливих негативних або несприятливих наслідків; суб’єктивне сприйняття подій. Особливостями проектних ризиків є їхній інтегрований характер (об’єднання численних видів конкретних ризиків); об’єктивність прояву; різноманітність прояву на різних етапах здійснення проекту; висока залежність від тривалості життєвого циклу проекту; відсутність достатньої інформаційної бази для оцінки рівня ризику через унікальність кожного проекту; суб’єктивність оцінки тощо.

Управління ризиками проекту являє собою процес ідентифікації та аналізу потенційних ризиків, розвитку реакції і контролю адекватності реакції на ризик з метою посилення здобутків від сприятливих можливостей та зменшення втрат, спричинених негативними наслідками незапланованих подій та явищ. Воно полягає в поетапному виконанні основних процесів ризик-менеджменту:

1) планування управління ризиками передбачає визначення порядку виконання дій щодо управління ризиками у визначених рамках проекту. Процеси планування управління ризиками важливі як для забезпечення належного ступеню, типу і можливості візуального контролю над управлінням ризиками відповідно до стратегії реалізації проекту, так і для виділення достатніх ресурсів і часу для виконання дій щодо управління ризиками та формування попередньо узгодженої бази для оцінки ризиків;

2) ідентифікація ризиків є ітеративним процесом, оскільки впродовж життєвого циклу проекту можуть виявлятися нові ризики чи з’являтись додаткова інформація про них. Формалізація ризиків повинна бути послідовною для забезпечення можливості порівняння відносного впливу на проект одного ризику з відповідними впливами інших ризиків;

3) якісний аналіз ризиків ставить за мету систематизувати ризики за ступенем їх пріоритетності для подальшого аналізу чи управління ними за допомогою оцінки та сумування ймовірностей їх виникнення і впливу на проект. Ефективна оцінка ризиків на даному етапі потребує чіткого визначення й управління ставленням до ризиків ключових учасників процесу їх якісного аналізу. Встановлення визначень рівнів ймовірності та впливу сприяє зменшенню впливу необ’єктивності. Окрім того, оцінка якості доступної інформації щодо ризиків проекту може допомогти в уточненні оцінки важливості ризику для проекту;

4) кількісний аналіз ризиків являє собою формальний підхід при прийнятті рішень в умовах невизначеності. Він проводиться щодо ризиків потенційного і суттєвого впливу на проект, класифікованих в результаті якісного аналізу, та використовується для присвоєння числового рейтингу окремо для кожного з цих ризиків чи для оцінки спільного впливу усіх ризиків на проект;

5) планування реагування на ідентифіковані ризики включає в себе визначення і призначення відповідальної особи, яка відповідатиме за кожну узгоджену і профінансовану реакцію на ризик, та передбачає розробку варіантів і дій, що сприяють підсиленню сприятливих можливостей і зниженню загроз для досягнення цілей проекту. При плануванні реагування ризики розглядаються в порядку їх пріоритетності. За потреби у бюджет, розклад і план управління проектом додаються нові необхідні ресурси та роботи;

6) моніторинг та управління ризиками включають в себе такі етапи: адекватне застосування планів реагування на ризики, спостереження за визначеними ризиками, контроль за ризиками, ідентифікація нових ризиків, оцінка ефективності впродовж життєвого циклу проекту, вибір альтернативних стратегій, корегування та зміну плану управління проектом.

Таким чином, управління ризиками проекту потребує системних знань з ризикології та ризик-менеджменту, оскільки невизначеність чи ризикованість притаманні будь-якому інвестиційному проекту протягом усіх фаз, стадій та етапів його життєвого циклу [2]. Для ефективної реалізації інвестиційних проектів необхідно попередньо виокремити реальні ризики на певних стадіях проекту відповідно до життєвих фаз проекту й різновидів природи проектних ризиків, встановити види та визначити прийнятні рівні проектних ризиків, розробити напрями та методи моніторингу та управління ними.

Список використаних джерел:

1.  Боярко І. М. Інвестиційний аналіз : навч. посіб. / І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко. – К. : Центр навчальної літератури, 2011. – 400 с.

2. Шинкаренко О. М. Методи кількісного аналізу економічних ризиків / О. М. Шинкаренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 15. – С. 9–14.