К. е. н. Хуторськой П. О., Бурульник О. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Українські підприємства намагаються активно використовувати та удоскона­лю­вати різні системи та моделі управлінської діяльності для підвищення довго­термінової ефективності діяльності. На підприємствах створюються спеціальні відділи, робочі групи та сектори для визначення довгострокових стратегічних пріори­тетів розвитку підприємства та формування відповідних стратегічних систем. Використовуючи сучасні напрацювання та здобутки стратегічного менедж­менту, підприємство отримує значну перевагу порівняно з конкурентами у бо­ротьбі за ресурси, ринки, споживачів, постачальників тощо [3, с. 5].

Досягти мети стратегічного планування можливо, якщо воно відповідає таким основним принципам [1, с. 100]:

- цілевстановлення та цілереалізація, тому що передбачені в системі страте­гічного планування заходи та шляхи здійснення планування спрямовані на вста­нов­лення та досягнення цілей;

- багатоваріантність, альтернативність та селективність, що дає змогу реагу­вати на середовище, яке змінюється, перейшовши на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи;

- глобальність, системність, комплексність та збалансованість, які характери­зують орієнтацію на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об'єкта та взаємозв'язок між ними; в межах стратегічного планування готується система рішень, спрямована на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;

- спадковість і послідовність, тому що стратегічні зміни повинні впроваджу­ватися у певній послідовності з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

- безперервність, оскільки стратегічна діяльність є складним процесом, зу­пинка якого повертає підприємство на початкову позицію;

- наукова та методична обґрунтованість, які спрямовані на використання поширених науково-методичних підходів, допомагають розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього середовища;

- реалістичність, досяжність, які враховують особливості функціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні плани, та можливості досяг­нення певних параметрів;

- гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію, які дають змогу враховувати часові характеристики і характер змін, що відбуваються на підприємстві згідно з етапами «життєвих циклів»;

- ефективність і соціальна орієнтованість, що дозволяють забезпечити, з одного боку, перевищення результатів, передбачених плануванням, над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого – не лише вирішення суто виробничих проблем, а й участь у пом'якшенні суспільних проблем;

- кількісна та якісна визначеність, оскільки планування дає певні орієнтири, які відіграють роль контрольних точок для процесів, що потрібно здійснити;

- довгостроковість заходів, які орієнтують на розв'язання складних проблем у довгостроковій перспективі.

До принципів стратегічного планування також зараховують [2]:

- спадковість стратегічного і поточного планів. Поточні плани або розділи бізнес-плану повинні повторювати основні розділи стратегічних. Планових показ­ників у короткострокових планах повинно бути більше, ніж у стратегічних. Показ­ни­ки бізнес-плану не мають суперечити затвердженим показникам стратегії ор­ганізації;

- соціальну орієнтацію, що передбачає соціальний розвиток колективу поряд з вирішенням технічних, технологічних, економічних проблем, екології, безпеки продукції, що випускається;

- ранжування об'єктів планування за важливістю, що необхідно для раціо­нального розподілу наявних ресурсів;

- узгодженість з параметрами зовнішнього середовища системи менеджменту, що досягається за допомогою аналізу динаміки цих параметрів і дослідження їх впливу на планові показники;

- варіантність, яка забезпечується розробленням не менше ніж трьох альтер­нативних варіантів досягнення тієї самої мети і вибором оптимального варіанта з найменшими витратами;

- економічна обґрунтованість. Остаточний вибір варіанта планових показ­ників повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, прогно­зування, оптимізації і економічного обґрунтування альтернативних варіантів;

- автоматизація систем планування. Застосування сучасних інформаційних технологій і комп'ютерної техніки, яка забезпечує кодування інформації на основі кла­сифікації, її єдність і облік змін за стадіями життєвого циклу об'єкта плану­ван­ня, швидку обробку, надійне зберігання і передавання особі, яка приймає рішення.

Отже, для того, щоб господарська діяльність на підприємстві здійснювалась ефективно, необхідно постійно дотримуватися основним принципам стратегічного планування, які принесуть економічний розвиток підприємства та одержання при­бутку.

Список використаних джерел: