Кесов Д. А., Власенко М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасний розвиток економіки характеризується безперервним збільшенням ролі інновацій як ключового фактора успіху в конкурентній боротьбі. Перед вітчизняним виробничим комплексом гостро стоїть проблема низької інноваційної активності підприємств. Домогтися стратегічного домінування на глобальному ринку можна за допомогою реалізації інновацій, тому важливою особливістю економічного зростання є перехід до безперервного інноваційного процесу.

Управління конкурентоспроможністю являє собою цілеспрямований вплив на фактори, що формують конкурентні переваги різних об'єктів. У зв'язку з цим од­ним з найважливіших завдань стає виявлення факторів, що впливають на конку­рентні переваги підприємства [5]. Для конкретного підприємства кількість конку­рентних переваг може бути будь-якою. Чим більше конкурентних переваг має організація перед конкурентами, тим вище її конкурентоспроможність, живучість, ефективність, перспективність.

У 30-ті роки минулого століття австрійський економіст Й. Шумпетер, який є основоположником теорії інновацій, визначив інновацію як будь-яку можливу зміна, що відбувається внаслідок використання нових або вдосконалених рішень технічного, технологічного, організаційного характеру в процесах виробництва, постачання, збуту продукції, післяпродажного обслуговування і інших сферах діяльності підприємства [2].

Інноваціям в умовах глобалізації відводиться важлива роль в забезпеченні конку­рентоспроможності підприємств. Подальший розвиток і функціонування підприємств в сучасних економічних умовах безпосередньо визначається їх інно­ваційною активністю.

В якості основних факторів, що стримують інвестиційну діяльність виді­ляються: висока вартість нововведень і брак власних фінансових коштів. До інших причин, що перешкоджає проведенню інновацій, потрібно віднести нерозвиненість ринку технологій, низький інноваційний потенціал підприємств, невизначеність тер­мінів інноваційного процесу та тривалі терміни окупності інноваційних проектів [1].

Сьогодні розробку і впровадження інновацій здійснюють менше 10% від загального числа українських підприємств, недостатня також і частка підприємств, що здійснюють інвестиції у придбання нових знань і технологій (11,8 %). До того ж українські підприємства орієнтовані, насамперед, на запозичення готових тех­нологій, а не на створення нових [7].

Багато підприємств мають розробки, що відрізняються застосуванням ефек­тивних технологій і дозволяють випускати продукцію на рівні світових стандартів. Проте досягнення істотних результатів у розвитку інноваційної сфери найближчим часом значно затримується. Причин цьому кілька:

1) підприємства орієнтуються головним чином на короткострокові результати діяльності;

2) неефективність використання наявних у розпорядженні ресурсів, незбалан­сованість інвестиційної політики підприємства, що призводить до втрати ресурсів;

3) непристосованість систем планування, обліку і контролю до сучасних умов господарювання і неефективність фінансового менеджменту [6].

Для вирішення існуючих проблем та забезпечення успішної реалізації інно­вацій на підприємствах необхідно здійснити: упорядкування та вдосконалення зако­но­давства, що регламентує діяльність інноваційного підприємництва та адап­тацію нормативно-правової бази інноваційної діяльності до принципів та норм Європейського Союзу [4]; формування та розвиток діяльності системи виробничо-технологічного забезпечення, сертифікації і просування розробок; сприяння від­нов­ленню функціонування патентних підрозділів на підприємствах державної форми власності; створення підрозділів з питань охорони інтелектуальної влас­ності в центральних органах виконавчої влади; удосконалення та спрощення про­це­дури експертизи та реєстрації інноваційних структур та їх проектів; активізацію інвестиційної діяльності для розвитку інноваційної інфраструктури [3].

Забезпечити конкурентоспроможність може тільки системний підхід до ви­рішення цієї проблеми. Недостатньо прийняти якийсь план заходів; бо в діючій економічній системі підприємства його реалізація навряд чи зможе надати тривалий, сталий вплив на конкурентоспроможність. Необхідно оновити не тільки технології і парк діючого обладнання, а й відтворювальну, галузеву і технологічну структуру економіки. Для цього необхідне коригування нормативних і правових актів, прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку країни на найб­лижчу перспективу.

Список використаних джерел: