Кругляк Н. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

 НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В даний час, діяльність будь-якого підприємства спрямована на фінансовий результат, який є основним, а саме на отримання максимального прибутку [1]. Сучасна економічна ситуація не сприяє оптимальному використанню виробничих ресурсів, що негативно відбивається на рентабельності виробництва, конкуренто­спро­мож­ності продукції, нестачі власних коштів, загостренні проблем покриття витрат [2]. Розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з урахуванням рівня ринкових цін.

Метою дослідження є виявлення, аналіз та узагальнення шляхів зниження витрат на виробництво продукції.

Зниження собівартості продукції дозволяє підприємству безболісно знижу­вати ціну на свою продукцію до рівня цін підприємств-конкурентів або навіть нижче теоретичних основ та практичних реко­мендацій щодо сучасних шляхів зниження витрат підприємства в рин­кових умовах [2].

Сучасні методи зниження витрат мають бути гнучкими, простими у вико­рис­тан­ні, надавати в оперативному порядку необхідну для прийняття управлін­сь­ких рішень інформацію [3].

З урахуванням вищенаведених особливостей після проведення комплексного аналізу підходів щодо сучасних напрямів оптимізації витрат підприємства мож­на виділити заходи, що є доцільними у сучасних умовах: поліпшення використання виробничих ресурсів, застосування більш де­ше­­вих матеріалів, їх повторне вико­рис­тання, впровадження безвідходних техно­ло­­гій виробництва, застосування ресур­со­зберігаючих технологій, що забезпечує економію матеріалів та енергії; вве­дення в дію нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, а також диверси­фікація виробництва; засто­су­вання єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу продукції; підвищення технічного рівня виробництва, яке забезпечується впрова­джен­­­ням новітніх технологій, застосуванням нових видів сировини та мате­ріа­лів; ви­ко­ристанням інноваційної техніки та обладнання; авто­ма­тизацією та меха­нізацією виробничих процесів тощо; зміна обсягу та структури продукції, зокрема зміна номенклатури й асор­ти­­менту, зниження матеріаломіст­кості й трудомісткості продукції [7]; вивчення причин браку та зниження собівар­тості за рахунок скорочення втрат від браку, що дасть можливість скорочення і більш раціонального вико­рис­­тання відходів виробництва; зниження витрат на оплату праці на одиницю продукції; скорочення адміністративно-управлінських витрат; ліквідація непродуктивних витрат і втрат [5]; контроль дебіторської забор­гованості; посилення контролю за співвідношенням темпів зростання продуктив­ності праці та заробітної плати; зниження рівня комерційних та управлінських витрат на підприємстві; збільшення рівня операційного важеля; скорочення витрат на оплату праці за рахунок аутсорсингу і фрілансу, ком­­пенсація частини заробітної плати наданням працівникам соціальних пільг (безкоштовного харчування, роз­ширеного медичного страхування тощо) [6];

Основними програмами скорочення витрат є: робота зі зниження трудо­міст­кості бізнес-процесів; перегляд принципу компенсації пер­со­­налу; оптимізація продуктів і каналів розподілу; оптимізація використання активів і капіталу; робота зі зниження закупівельних цін; зміна технологій з ме­тою зменшення витрат [7].

На нашу думку, максимальний ефект підприємствам нададуть тільки комп­лек­с­ні програми зниження витрат, а не окремі дії. Кожна з таких програм може вклю­чати кілька проектів, які в різні періоди часу реалізуються підприємством з ме­тою зниження витрат.

Го­лов­на спря­мо­ваність управління вит­ра­та­ми підприємств, на нашу думку, по­ля­гає в оптимізації ви­ко­ри­стан­ня їх ре­сурсів. Си­стема управління вит­ра­та­ми підприємства може вва­жа­ти­ся до­сить ефек­тив­ною лише в тому разі, коли вона дає змогу не тільки раціональ­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти наявні ре­сур­си; а й за­без­пе­чу­ва­ти ак­тив­ний си­стем­ний пошук мож­ли­во­стей по­даль­шо­го зни­жен­ня вит­рат і, відповідно, за­без­пе­чу­ва­ти роз­ви­ток підприємства [6].

Вис­нов­ки. Проблема пошуку шляхів зниження витрат виробництва на різних підприємствах в даний час відноситься до надзвичайно складного питання сучас­ної економіки. Але основним шляхом зниження витрат все ж є складання чіткого плану заходів, які спрямовані на управління усіма витратами. Важливо точно знати на що саме витрачаються кошти, тоді вдасться взяти під контроль витрати підприємства.

Шляхи зниження витрат виробництва представлені складанням плану заходів, які спрямовані на управління витратами. Необхідно проаналізувати можливості передачі на аутсорсинг різних дорогих процесів. Потрібно оптимізувати технологічні процеси. Крім того, важливо скорочувати витрати на оплату праці. Необхідно також зменшувати витрати на побутові витрати. Важливо знижувати витрати на рекламу.

Список використаних джерел:

•    Давидович І. Є. Управління витратами : навч. посіб. / І. Є. Давидович. – К.: Центр навчальної літератури, 2008.
•    Палий В. Ф. Управленческий учет издержек и доходов (с элементами финансового учета) / В. Ф. Палий. – М. : ИНФРА-М, 2008. – С. 64–66.
•    Корінько М. Д. Концептуальні основи управління витратами суб’єктів госпо­да­рю­вання в умовах удосконалення ринкових відносин / М. Д. Корінько, Г. Б. Тітаренко // Ак­туальні проблеми економіки. – 2009. – № 9. – С. 126–131.
•    Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. – К. : Знання, 2005. – 485 с.
•    Манів З. О. Економіка підприємства : навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. / З. О. Ма­нів, І. М. Луцький. – К. : Знання, 2006. – 580 с.
•    Рожко О. Д. Причини виникнення та наслідки існування бюджетного дефіциту для соціально-економічного розвитку України / О. Д. Рожко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – Вип. 7 (122). – С. 7–12.
•    Яровенко Т. С. Шляхи та методи оптимізації витрат підприємства у ринкових умовах / Т. С. Яровенко, А. О. Довга, В. Е. Остряніна // Вісник Дніпропетровського універ­ситету. Сер. : Економіка. – 2013. – Т. 21, вип. 7(2).