Сечіна О. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

УКРАЇНСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ

Одна з найважливіших проблем на сьогоднішній день в українській економіці пов’язана з низьким рівнем конкурентоспроможності продукції більшості націо­нальних виробників. Ефективний та стабільний розвиток економіки залежить від здатності її агентів випускати конкурентоспроможну продукцію, що характеризує успішність діяльності не лише окремих підприємств, але й економіки України в цілому.

Членство України у СОТ забезпечило сприятливі умови у торгівельному прос­торі, а саме, дозволило покращити умови торгівлі зі 150 країнами-учасницями Світової Організації Торгівлі. Однак, незважаючи на це, проблема конкуренто­спроможності українських товарів досі є невирішеною, хоча багато економічних галузей країни мають потужний експортний потенціал.

Конкурентоспроможність товару залежить від наявності трьох основних чинників:

1) властивостей самого товару;

2) властивостей товарів-конкурентів;

3) особливостей споживачів.

Розглядаючи сучасну діяльність українських підприємств на світовому ринку, спостерігається велика обмеженість експортної номенклатури українських товарів: вітчизняна продукція більшою мірою представлена на ринках із переважно ціно­вою конкуренцією, тобто ринках сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів.

Передумовою виникнення і загострення проблеми низького експорту україн­ських товарів сьогодні є повільний процес переорієнтації на торгівлю товарами, які мають високу додану вартість, оскільки зараз у нас переважає торгівля напів­фабрикатами та сировиною.

І це у той час, як світовий ринок перейшов до нецінової конкуренції, що свід­чить про конкуренцію якісного ті технічного рівня. Переможцем у конкурентній боротьбі за ринки збуту є той, хто запропонує найвищу якість, оскільки продукція з кращою якістю значно ефективніша у використанні.

Проблема низької конкурентоспроможності українських продуктів на світо­вому ринку криється у тому, що значення якості продукції недооцінюється.

В Індексі глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index 2013-2014, GCI) Україна за рік опустилася на 11 позицій, посівши 84 місце зі 148 країн. Серед негативних факторів впливу на позицію України у рейтингу можна назвати: доступ до фінансування (16,7%), корупція (15,5%) та податкове адміністрування (11%) [3]. Перший – через його обмеженість внаслідок дії як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників; другий – через його наявність взагалі і дуже повільний темп подолання; третій – через нестабільність і неоднозначність податкового законодавства, а також притаманність системі адміністрування подат­ків найгірших рис командно-адміністративної системи, зокрема, жорсткої плано­вості донарахування штрафних санкцій.

Основними шляхами підвищення конкурентоспроможності української про­дукції на світовому ринку є:

  1.      Поліпшення стандартизації, як головного інструменту фіксації та забез­печення заданого рівня якості на підприємствах. А саме – впровадження сучасного комплексу систем управління якістю (організація механізму покращення якості продукції тощо).
  2.      Створення умов для активізації розвитку інноваційної діяльності, запрова­дження у виробництво новітніх технологій, сучасних виробів, нової техніки, запо­бігання витоку талановитих розробників. Україна на даному етапі є постачаль­ни­ком технологій та інтелекту на світовий ринок. Але замість того, щоб отримувати від цього прибуток, вона, навпаки, одержує збитки.
  3.      В умовах євроінтеграції необхідним є запобігання диспаритетності між цінами на внутрішньому ринку України та світовими цінами на товари і послуги, а також впровадження сучасного інструментарію захисту внутрішнього ринку та відстоювання інтересів національних виробників.

Отже, низька позиція, яку займає України на світовому ринку, обумовлена тим, що український експорт – це сировина та напівфабрикати, і не переорієнту­вав­шись на ринок товарів з високою доданою вартістю, ми не можемо говорити про високу конкурентоспроможність української продукції.

Розвинені провідні країни мають бути прикладом для українських виробників, оскільки і підприємства, і держава першочергову увагу приділяють саме конкурен­то­спроможності продукції національного виробництва.

Великий потенціал підприємств України і вихід на міжнародний ринок буде реалізований лише за умов допомоги держави та розумінню необхідності при­діленню значної уваги якості продукції.

Список використаних джерел: