К. е. н. Шкура І. С.

Дніпропетровська державна фінансова академія (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ЯК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки. Сільське господарство займає третє місце за рівнем значущості в виробленому валовому національному продукті. Причому його частка за останні три роки має стійку тенденцію до зростання та складає 10,25% за підсумками 2014 р. (7,9% у 2012 р., 8,8% у 2013 р.). Для порівняння зазначимо, що більші частки займають тільки торгівля (14,25% в середньому) та переробна про­мисло­вість – 11,9% [1].

Економічні результати діяльності сільськогосподарських підприємств за 2014 р. суттєво поліпшилися у порівнянні з 2013 р.: збільшився фінансовий резуль­тат від основної діяльності сільгосппідприємств на 22,2 млрд грн, рівень рента­бельності їх основної діяльності зріс на 14,9% та склав 26,3% [1].

Зазначимо, що не будь-яке агропідприємство може мати статус сільськогос­подарського. Згідно з чинним законодавством сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогос­по­дарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 206.9 стаття 209 Податкового кодексу України – ПКУ) [2].

Однією з форм фінансового регулювання сільського господарства є оподат­кування. Сільськогосподарські товаровиробники мають певні особливості оподат­ку­вання в частині податку на додану вартість та застосування спрощеної системи оподаткування, які можна вважати пільгами в оподаткуванні або формою дер­жавної підтримки сільгосппідприємств.

ПДВ. Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 ПКУ може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сіль­сько­господарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогоспо­дарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей (пункт 209.2. статті 209 ПКУ).

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійс­нюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвер­дженому КМУ.

Спрощена система оподаткування. З 01 січня 2015 р. для сільськогоспо­дарських товаровиробників можуть обрати спрощену систему оподаткування – єдиний податок (4 група платників). Об'єктом оподаткування в цьому випадку є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користу­вання, у т.ч. на умовах оренди. Права власності/користування земельними ділян­ками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільсько­господарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встанов­леного розділом XII ПКУ. Що є новацією в спрощеній системі оподаткування сіль­госп­товаровиробників. За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, уточнення бази оподаткування обумовить збільшення сум податкових зобов’язань за даним видом обов’язкових платежів державі з одного гектара сільгоспугідь у понад 6,5 разів [3].

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування збільшився з 01.01.2-15 р. втричі та коливається від 0,09до 3% бази оподаткування згідно пункту 293.3 статті 293 ПКУ.

За прогнозами вчених Інституту аграрної економіки, очікується, що над­ход­жен­ня від застосування спеціального режиму оподаткування доходів сільгосп­підприємств збільшаться із минулорічних 0,12 млрд грн до понад 2,3 млрд грн, що позитивно позначиться на доходній спроможності сільських бюджетів. Слід за­зна­чити, що податкове навантаження на сільгосппідприємства у рамках застосу­ван­ня спрощеної системи оподаткування, яка почала діяти з 01.01.2015 р. не пере­вищу­ватиме відповідних показників по інших системах оподаткування – спрощеною (від доходу) та загальною (від прибутку). Враховуючи фактичну доходність агробізнесу в останні роки, таке навантаження не стане критичним для галузі [3].

Платники єдиного податку 4 групи не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються за призначенням; в) рентної плати за спеціальне використання води.

Пільгові режими оподаткування сільськогосподарських підприємств є вкрай необ­хідними для підтримки рівня їх рентабельності та збереження їх конкуренто­здатності на внутрішньому та зовнішньому ринках особливо в умовах інтеграції до європейського співтовариства.

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua

2. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. №2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Лупенко Ю. Як змінилося оподаткування аграріїв через недавні зміни до Податкового кодексу [Електронний ресурс] / Ю. Лупенко. – Режим доступу : http://finbalance.com.ua/ news/Yak-zminilosya-opodatkuvannya-ahrariv-cherez-nedavni-zmini-do-Podatkovoho-kodeksu