К. е. н. Скрипник Н. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Конкурентоспроможність та економічна безпека перебувають у постійній взаємодії, оскільки вони є суттєвими характеристиками національного господар­ського комплексу та його складових. Однак, якщо конкурентоспроможність є водночас і метою, і індикатором ступеня розвитку національної економіки та її складових, то економічна безпека є неодмінною умовою її існування та розвитку. Достатній рівень економічної безпеки може досягатися за допомогою економічних методів, але будучи умовою існування національної економіки як системи, досяг­нення цього рівня передбачає й використання неекономічних методів – прямого державного втручання.

Серед основних механізмів підвищення конкурентоспроможності економіки України можна зазначити вміле поєднання відкритості ринку з протекціоністською політикою, що вимагає проведення ефективної митної політики з налагодженою сис­темою імпортних та експортних митних тарифів. Важливим завданням зі ство­рення загальної системи забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках є проведення вивіреної політики щодо національної валюти. Неповноцінність гривні як єдиного мірила праці і капіталу, а разом з тим цирку­ляція товарів, послуг і грошей призвели до панування більш надійної іноземної валюти.

Підвищення конкурентоспроможності економіки країни неможливе без її структурної перебудови, яка може бути здійснена лише за масштабних інвестицій. Оскільки суттєве покращення інвестиційного клімату можливе лише у довгостро­ковій перспективі при зниженні інвестиційних ризиків, значна частина інвестицій повинна надходити не з зовнішніх, а з внутрішніх джерел. Оскільки структурна перебудова національної економіки вимагає часу, то у короткостроковому періоді слід підтримувати цінову конкурентоспроможність українських товарів на глобальному ринку, зокрема через регулювання цін на продукцію і послуги природних монополій та цілеспрямований вплив НБУ на валютний курс гривні.

У стимулюванні експорту наукомісткої, високотехнологічної продукції слід використовувати такі загальноприйняті інструменти, як пільгове кредитування й оподаткування, надання державних гарантій під зовнішнє фінансування і поставки продукції в кредит, страхування експорту від ризиків, державне сприяння у просуванні вітчизняної продукції на зовнішні ринки.

Прийнято вважати, що конкурентоспроможність країни формується як сукуп­ність конкурентоспроможності її товарів, підприємств і фірм. Однак це лиш по­верхове уявлення, тому що насправді конкурентоспроможність на мікро- і мезорівні формується на національній соціокультурній та історичній базі. Саме цей соціокультурний фундамент створює передумови для формування структури національної економіки, зразка господарської поведінки, спеціалізації країни на виробництві тих чи інших товарів і послуг. Попри розповсюджені уявлення, нагро­мадження факторів формування конкурентоспроможності насправді відбувається від макро- до макрорівня. Конкуруючі на ринку товари і послуги лише увінчують цей складний процес формування конкурентоспроможності.

Можна виділити три групи основних переваг, володіючи якими досягаються цілі, поставлені конкуруючими суб’єктами:

1) ресурсні – володіння ресурсами особливої якості або кількості (при­родними або набутими);

2) операційні, що характеризують ступінь або ефективність використання наявних ресурсів;

3) програмно-стратегічні – стратегія розвитку суб’єкта-носія конкурентних переваг та якість цієї стратегії [1, с.77].

Перші дві переваги пов’язані між собою тим, що наявність ресурсів багато в чому забезпечує й ефективність їх використання. Так, нагромаджений основний капітал і кваліфіковані кадри дають змогу підприємству ефективно використо­вувати наявні природні ресурси. проте при зміні технологій нерідко такі ресурсні характеристики можуть виявитися важким тягарем, що гальмує застосування технологій, які швидко змінюються, та перешкоджає формуванню та зміцненню конкурентних переваг.

Третя перевага стає особливо важливою у сучасний період, оскільки сьогодні конкурентна боротьба фактично перетворюється на боротьбу стратегій майже на всіх рівнях, а стратегічна компонента по суті є провідною характеристикою конкурентоспроможності. І це не випадково, бо конкурентоспроможність завжди пов’язана із формуванням та використанням потенціалу ринкового суб’єкта, а формування і реалізація цього потенціалу ефективно можуть бути здійснені лише за певною програмою, планом або відповідно із заздалегідь розробленою стра­тегією. Не випадково, що розробка стратегії у конкурентній боротьбі є головною і вихідною точкою ведення такої боротьби.

Для країни ж особливо важливою і водночас складною є оцінка вихідних пози­цій, тобто сукупності соціально-економічних, національно-культурних та воєнно-політичних характеристик, здатних тою чи іншою мірою вплинути на її конкурентні позиції у світі. Головним завданням тут є виявлення сильних і слабких сторін конкуруючого об’єкта.

Увесь досвід світового економічного процесу доводить, що головною пере­вагою у конкурентній боротьбі є вибір правильної стратегії. Особливо важливим це є на макрорівні, оскільки країна вирішує головні питання свого існування та з’ясовує як протистояти конкурентам, навіщо і для чого.

Сьогодні найважливіше у розробці правильної стратегії розвитку України полягає у тому, щоб ця стратегія перетворилася на скоординовану програми дій державних інститутів і великих корпоративних структур, які перебирають на себе від держави частку її повноважень щодо формування нової економічної системи.

Список використаних джерел: